Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 41

Поганому (ледачому) виду нема стиду.

Де нема лиця, там нема встида.

Він і Бога не боїться, і людей не стидається.

Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.

Нема тобі ні стиду, ні бриду.

Соромота вийти за ворота.

Сором буде тобі за воротами.

Стидно і в очі появитись.

Сором казати, а гріх таїти.

Така вже біда, бодай вже та не казати.

Треба якось в очі дивитись.

Не знаю чим мені йти: чи плечима, чи очима (стидається).

Йому пробігла собака проміж ногами (сором комусь: – вигнали, абощо).

В очах чоловічки догори ногами стали.

Сидить уже, як собака в човні (ні в сих ні в тих).

Як порося впустив.

Як мила з'їв (як з милом).

У сірка (вовка) очей позичає.

Носик під себе.

Він і ніс під себе.

Микуляє очима, як кіт на глині.

Позирає (або: Поглядає; або:

Озирається), як собака в ярмарку.

Так гарно, як собаці на ярмарку.

Не знає, на яку ступити.

Почервонів, як печений рак.

Пече раки.

Сидить, як на вогні.

Сидить, як сорока в сливах.

Сидить, як за тином.

Як кіт в салі.

Схилив хвіст, та під міст.

Циганський піт проймає.

Труситься, як Каїн.

Коли стидаєшся, то крий решетом голову.

Соромився б, та нема кого.

Як і цього соромиться, то ніколи скоромиться.

Скільки не соромиться, пора скоромиться.

Це світове.

Сором не нагодує.

Із сорому очі не вилізуть.

Стид не дим, очей не виїсть.

– … не викурить.

Добрі очі все перелупають.