Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 34

Таке в'їдливе, що візьми та прямо і наплюй йому серед лоба.

Не з біса хлоп'я, а яке уїдливе.

Свиня квичить, а в пліт лізе.

Унадився, як свиня в моркву.

Уївся, як свиня в молот.

Як ти мені осточортіла.

Оце пристав! Наче вош до кожуха.

Держиться, як вош кожуха.

Причепився, як реп'ях.

– … до кожуха.

Учепився, як гріх села.

Вчепився, як злидні боднара.

Чіпляється, як сліпий до плота.

Пристав, як смола.

Прилип до мене, як шевська смола до чобота.

Прилип, як сліпий до тіста.

Прилип, як до Ґандзі Пилип.

Як п'явка впився.

Не здоровкайсь, коли ніхто тобі не кланяється.

Лізе, як сатана.

Лізе в очі, як сновида.

Лізеш слотою.

– … як слота.

Не лізь в очі, як слота.

Лізе в очі, мов оса.

Оце так, як та оса межи очі летить.

Лізе сліпицею.

Так сліпня і лізе.

Що хоч кажи!

Що йому казати (як лізе в очі).

Як сліпий овід.

Став мені сіллю в оці.

Став мені хріном в носі.

Але ж дався він взнаки.

Він мені у печінках сидить.

Допекло гірше від сирої кваші.

Канюкою сидить.

Ото канючить.

Пищить, як каня.

Не треба стару клопотати: стара знає, кому дати.

«Ти, Ґандзю, сама знаєш, – нащо ж мене ще питаєш?»

«Тим не зичу тобі лиха, – розкажи, будь ласкав, стиха!»

Нагадав козі смерть.

– … а коза мекає.

Як коржа, так коржа!

– … як спечемо, так і дамо.

Таке уїдливе.

Не стій над моєю душею.

Та вже сиди, не сиди, то нічого не випросиш.

За людьми і хата згорить (докучають).

Оце! неначе та орда.

Приший хвіст!

Приший кобилі хвіст!

– … а в кобили і свій є.

– … як обернеться, то далеко опинишся.

Ходить, як корова за телям.

– … як теля за коровою.

Як хвостик, позаду бігає.

Хвостиком біга.

Причепилась, як хвіст.

Стримлять, як більма на очах.

Без Гриця і вода не освятиться.

Де не посій, там вродиться.

Тебе де не посій, то вродишся.

Ти вродишся там, де тебе не посіяно.

Кинь мене, Боже, де мене не треба.

І чого б я ліз туди, куди не треба.

Не лазь там, де тебе не треба, – так тобі і треба.