Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 21

Коли не піде, то вже і не піде.

Попитав вже я і пня, і колоди.

Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть (дуже убогий, а щирий).

Б'ється сірою собакою, нічого не вдіє.

Бив на нього, як на три тузи.

Пішло старій пані на випадок.

Трапилося, як сліпій курці бобове зерно, – і тим ся удавила.

Удалося, як тій Солосі.

Не кує, а плеще (невдачі усе).

Коло рота крутиться, та в рот не попаде.

З гори пішло.

З рук іде, а не в руки.

Отак наші галки б'ють! Ні з чим додому йдуть.

Попав пальцем в небо.

– … стромляй дальше.

Не тикай пальця в небо.

Попав кулею в пліт!

Не попав ні в тин, ні в ворота.

Попав, як сліпий на стежку.

Як лопатою (вилами) по воді (зробив щось ні до чого).

Ти йому кажи, а воно – як мотикою по воді: ухом не порушить.

Ціляв корову, а попав ворону.

Ціляв у ворону, а попав в корову.

Не туди стежка в горох.

Поправився ухом об землю.

Поправився з печі на лоб.

Поправився з покуття на лаву.

– … під лаву.

Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.

З дощу та й під ринву.

Трафив з дощу під стріху.

З-під ринви та на дощ.

Від огню біжу, а у воду скачу.

З вогню та в полум'я.

З ворон почали, а на сороки перевели.

Добився, як швед під Полтавою (програвши битву 1709 p.).

Пожививсь, як Сірко паски.

Поживився, як пес макогоном.

Зловив зайця за хвіст.

Піймав куцого за хвіст.

Прийшов пізно, аж завізно.

– … прийшов рано, так не дано.

Прийшов по хвилі – вже миски помили.

З чим прийшов, з тим пішов.

На тім же суку сів (невдача).

Наняв куцого без хвоста.

Трапив на злий раз.

Збувся батько лиха: збувся грошей з міха.

Полегшало нашому батьку: де сиділа болячка, там дванадцять.

Поліпшало батькові перед смертю.

Згоріла хижка, згоріла книжка – нічим ворожити (кажуть (більше жартома), як невдача і більше нічим орудувати).

Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав; любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв (жарт над невдачею).

Спасся, як медвідь.

Лизнув пальцем меду.

Пішов без підошов (замотався, не випрохав).

Хлеснула біля Иорданки (невдача).

Вліз межи молот і ковадло.

По бороді текло, а в рот не попало.

– … в роті не було.

– … а в роті сухо було.

Так доробився, як сіль на окропі.

Щастя йому з рук вилетіло, як птиця із сіті.

Опарився, як муха на окропі.

Ускочив по самі вуха.

Докотився до самого краю.

Хотіла баба видри, та насилу сама видралась.

– … вирви, та насилу сама вирвалась.

Сиділа дівка та й висиділа дідька.

Плив, плив, та на березі й утонув.

Переплив море, та й при березі утопився.

Ловили, ловили, та й пімали сома. Чхали, чхали та у степу й ночували (не доїхали).

Ось ліз-ліз, та й урвався: чи не було ручок, щоб держався!

Ліз, ліз та й ввірвався.

Увірвався бас.

Урвалася нитка.

Уже йому увірвалось.

Урвалося личко.

Увірвався лик.

Запобіг лиха.

Маком сів (нема ходу).

Сів, як на леду.

Підкосило, як косою.

Як різаком відрізало.

– … урізав.

– … і як руками відняв.

Минулась котові масничка.

Запала й тому клямка.

Вже по всему, вже клямка запала.

Нема тієї курочки, що несла золоті яєчка.

«Гопки, рижа!», а в рижої і духу нема. Надав мені нечистий (або: надала мені нечиста мати) вмішатись у це діло.

Перед смертю не нажитися (а в школах додають: «перед екзаменом не навчитися).

Перевівсь ні на се, ні на те.

Звівся нінащо.

Перевівся нінащо.

З'їхав нінащо.

Лишився, як на билині.

Оббився як билина (обсікся, нічого нема).

Були і в кози роги, та притерті.

Розтеклось усе добро, як слина по воді.

Усе розплилось (добро).

Що було, то з вітром по воді потекло.

Перевівся на циганський пшик.

Душа в тілі, а сорочку воші з'їли.

Воші сало з'їли, а гниди на посаллю сіли.

Їли воші, а тепер і гниди стали.

– … ато вже бачим, пішли і гниди.

Терпи душа в тілі, а сорочку воші з'їли.

Бувши конем, та стать волом.

Був волом, та став козлом.

То був волом, а тепер не хочеш зістатись конем.

Був колись горіх, а тепер свистун.

Був ти лісничим, а тепер нічим.

Зійшов ні в честь, ні в славу.

Ні вів, ні впив, а дрантям світить.

Бувши та не бути, мавши та не мати.