Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 12

Більшому більше й треба.

Коли мені сліпому курка, то тобі видющому і дві.

Великому – велика і яма.

О, широкого поля ягода! Нам не рівня.

Пішли наші вгору!

– … по два на мотузок!

– … з тюрми на шибеницю!

О! Пішли наші вгору! Тюрма не дурна: без людей не бува.

Тюрма красна, а чорт їй рад.

Татова хата (тюрма).

Велике дерево поволі росте.

Знай, коза, своє стійло.

Йди де йдеш, та знай, коза, сідло.

Знай, кобило, де брикати.

Знай, хто роком старший.

Ще молодий на гетьманство.

Кулик на місці соколинім не буде птичим господарем.

Чи може сова в сонце дивитися.

Клекіт орлячий з-під хмари чути.

Сказав Сенека: «Стій собі здалека, та потакуй».

Грицю, комісар йде.

Коли не пиріг, то й не пирожися.

Коли пиріг, то й пирожися.

Ігумену діло, а братові зась.

Що вільно попові, то дякові зась.

Що вільно панові, то не вільно Йванові.

Хто старший, то не менший.

Сук не верба.

Що голова, то не хвіст.

Старший Галич від Львова (Галич стояв уже в 1140 p., Львів збудували у 1270 p.).

Старший Гриць, як Парася.

Сторона рудаку, а сторона редці, сторона рудяку, сторона і гречці.

Яйця курей не вчать.

Уха повище лоба не ростуть.

Вище лоба очі не ходять.

Грибок на бок: боровик іде!

Кінь коневі не рівний.

Гуска свині не товариш.

Кінь волові не пара.

Ситий голодному не брат.

Ситий голодного не розуміє.

Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня зі свинею!

– … а свиня об тин, як нема з ким.

Пан з паном, а Йван з Іваном.

Де соколи літають, там ворони не пускають.

Куди орли літають, туди сороки не пускають.

Орел не пристає з горобцями.

В свинюшні родившись, між святими не обідать.

З паршивою головою, та в тин лізе.

Зі свинячим писком, та в пшеничне тісто.

Зі свинячою мордою у бублишний ряд.

Нашому маляті, лиш слинку ковтати.

Хто ся з отрубами змішає, того свині з'їдять.

Циган тим не поган, що з панами їсть (жартують, як бідний встряне між багатих).

Як маєш кланятися лаптю, то ліпше поклонися чоботу.

Така честь, як на собаці лико.

Забули воли, як телятами були.

Коли на медведя мала гілка впаде, то бурчить, а як велика, то мовчить.

Задніх пасе.

Все в споді – не наверха.

У великому судні, та на самому дні.

Як звали мене Грицьком, носив я гроші мішком: як стали звати «пане Григорій», то став як гриб голий.

– … а як став Григорій, то став і босий і голий.

Голова голові, а хвіст хвостові – не при вас мовлячи.