Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 20

Нещастя ніколи само не приходить.

Нещастя в дітях – нещастя в літах.

Нещасна, як подільська корова (що коровами там роблять).

Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

Коли б чоловік знав своє нещастя! Коли б знати, де упаду, то б соломки підстелив (то приказка, як москаль падав з черешні: «Соломи», кричить, «Соломи!»; а як вже впав, то каже: «Ні, вже не треба»).

Якби знав, де знайду, то б туди пішов; а якби знав, де загублю, то б туди не йшов.

Не знаєш, з котрого боку зайти.

Пішло щастя в ліс по пруття.

Талану нема!

Як не дав Бог талану змалку, то й не буде до останку.

Хоч роби і роздерися, а як нема талану, то нема.

Пригоди учать згоди.

Кожда пригода до мудрості дорога.

Давні пригоди боронять від шкоди.

Не хапайся за пригоду.

За сон і за пригоду не хапайся.

Чоловік без пригоди не живе.

Отак чумак дочумакувався.

Сяка-така напасть, а спати не дасть.

Від напасті і полу вріж, а втікай.

Біда (напасть) не по лісі ходить, а по людях.

Від напасті не пропасти; а від біди не втекти.

Від напасті не пропасти: я, пане, коня вкрав.

Без причини чоловік ніколи не живе і без причини ніколи не вмирає.

Розкіш творить біль: як приходить – смакує, як виходить – катує.

Плигає, як пампух в олію.

Плаває, як вареник у маслі.

Обросла, як нирка в салі.

Чому козак не гладок! попоїв та на бок.

– Чого козак гладкий? – Наївсь, заснув, та й нема гадки.

Якби хліб та одежа, їв би козак лежа.

– … то козак би і вмер лежа.