Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 15

Мужик у землю дивиться, а на сім сажнів бачить.

Мужик хитрий, як лисиця.

– … дурний, як ворона, а хитрий, як лис.

Поки мужик купить, то сто раз злупить.

Мужик дурний, як ворона, а хитріший від чорта.

На панську мудрість, мужицька хитрість.

Мужика вдень обдери, а вночі обросте.

Пан мужика вдень обдере, а мужик вночі поросте (краде з біди).

Пан кладе печать, а мужик думає відки почать.

Пан гордий, хліб твердий, пивниця на колку – трудно ся поживити худому пахолку.

За панською головою поливай маслом, як водою.

З хама не буде пана.

– … а хоч буде, то поганий.

Не буде з Івана пана.

– … з кози кожуха, зі свині чобіт.

– … з Івана пана, а з наймички господині.

Хоч хлоп панував, а сили не мав.

Не дай, Боже, свині роги, а мужикові панство.

– … багато людей занапастили б.

Мужик багатий, як віл рогатий.

Не буде з пса солонина.

Мужика хоч три дні вари в розсолі, а він однак сирістю смердить.

Маж мужика медом, а він пахне салом.

Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм.

Мужика хоч золотом обліпи, то він зостанеться мужиком.

Що мужик, то гадюка.

Хоч і надів жупан, все ж не цурайся свитки.

Хто не був ніколи підданим, той не буде добрим паном.

Що малий пан вліпить, то і великий не відойме.

Сто карбованців не гроші, а мужик не пан.

Не бити гадюки, то не взяти її в руки.

Напився він не раз людської крові.

Залив за шкуру сала.

Кров не вода.

Людська кровця не водиця, розливати не годиться.

Кров не вода, розливати шкода.

– … не вода, річками не тече.

Нащо варити саму кров! Хоч би наполовину з водою.

Голова від Бога, а литка скарбова: бий кільки влазиться.

Що голова, то кість, що литка, то м'ясо.

Голова – кість, а зад, вибачте, – м'ясо: в голову цілують, а в зад б'ють.

Мужик жінку б'є, коли їсти хоче.

Дай пан дурневі корову, а не волю: корова молоко дасть, а воля напасть.

Який пан, такий хам.

Гне шию, як віл у ярмо.

І хилитесь, як і хилились.

Панська воля – наша доля.

Панська воля – панська й сила.

Ваша сила – ваша й воля.

Хлоп тільки в продажі має ще вільність.

Панської роботи не переробиш ніколи.

Ми більше на холоді буваємо, а все горе добуваємо. (Так сказано, прирівнюючи панське життя до людського).

Чого пани наварять, тим ся піддані опарять.

Лин випинає, а карася очешуть.

Пани б'ються-чубляться, а в мужиків чуби болять.

Хто б'ється, а в кого чуб болить.

Вус! ти тихо сиди, як бороду голять.

Якби все витріщилось на мужика, що йому буде, то він вмер би з переляку.

Не питай, чий я, – не питай що я.

Питався лях:

– Що ти постелив?

– Мішок.

– Чим ти вкрився?

– Мішком.

– Що ти поклав під голову?

– Мішок.

А він вліз у мішок, отже постелив мішок і вкрився мішком і під головою мішок – тільки один мішок.

Як панщинні, так і поодинокі; що на одній нозі капець, а на другій чобіт.

Ми народ невольний – де нам узяти!

Вже двірської полівки хлиснув, а оброкового хліба покушав.

Цнота і покора не має місця у панського двора.

– … А хто бреше і краде, поживеться добре.

Сільський собака, він й ся між двірські не мішає.

Дати куницю (викуп за кріпачку, беручи її за себе заміж).

Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча.

Хлопа корцем не міряють.

Що буде то буде, а козак панщини робити не буде.

Каліка не довіка, пан не до смерті.

Буде гарно на світі, як попові підсипать, а пана засипать.

Хіба ж про те нам розум мати, щоб на кривду брата дбати.

Обніміте ж, брати мої, найменшого брата!