Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 16

Своя воля добра, та не пожиточна. (На дітей).

Дай кому волю, а сам підеш в неволю.

І вовк на волі, та й виє доволі.

Життя вільне, як собаці на прив'язі.

Се пряме безвілля.

Вольні, вольні, на все не довольні.

На волі – плачу доволі.

В пригоді – думай о свободі.

Гарно на сім світі, що хотіти, те чинити.

Хоч спина гола – та своя воля.

Ліпше птиці на сухій гілці, чим в золотій клітці.

В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та нема волі.

Ведмідь на прив'язі сильно реве.

Неволя і плаче, неволя і скаче.

Хоч за три дні перед смертю волю побачити.

Коли б Бог дав, щоб хоч трьома днями перед смертю полегшало.

Коли та воля буде? Чи вона втопилась, чи де поділась? Чи її вже ніколи не буде?

Е ні! Вже як вилупилось, то й вилупиться: колись-таки діждемось!!

З корита їли та на волі жили – ніякого горя не знали.

Хоч з корита, та досита.

– … а ви з тарілок, та худі. (Немов би так запорожці казали великим панам).