Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 7

Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала (змочування дійниці в Петрівку, в перший понеділок).

Як цей лен сходить, щоб до мене всі люди сходились, та мене сватали (примовляють дівчата, миючись зеленим леном з тих зернят, що їх птиця упустила з рота на перехресті).

Як густо цей пояс в'язався, щоб так і мої огірочки густо в'язались у городі. (Побачивши перший цвіт на огірках або гарбузах, примовляють так і перев'язують червоною ниткою, висмикненою з пояса. Роблять це на день цісаря Константина й Олени, 21 квітня).

Як не може по світі голе ходити. Щоб так не могли горобці соняшників пити. (Треба з цією примовкою оббігти голому в ночі грядки, тримаючи у руках паляницю-забудьку, що з усього печива сама зісталася в печі забута).

Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась! (Примовляють за першою розсадиною, на Івана Головатого, 25 травня, держачи її в руці).

Щоб моя капусточка була із кореня корениста і з листу головиста! (обіймаючи собі голову і б'ючись у поли).

Щоб не росла високо, а росла широко! (присідаючи) Щоб була туга, як коліно (посидівши і придавивши коліном). Щоб була тверда, як камінець, головата, як горщик, а біла, як платок! (Посадивши вже розсаду, накривши її горщиком, на горщик поклавши камінець, а поверх білу хустку). Святий Андрію, на тобі конопельки сію; дай, Боже, знати, з ким буду весілля грати.

Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні, (закидаючи через голову зуба, який випав).

Не йди, морозе, ні на жито, ні на пшеницю, ні на пашницю.

Ластівко, ластівко! На тобі веснянки дай мені білянки (хто має ластовиння на лиці, то, побачивши весною вперше ластівку, так примовляє, а потім умивається, щоби не було того ластовиння).

Молодик-молодик! в тебе роги золоті! твоїм рогам не стояти, моїм зубам не боліти!

Молодик-гвоздик! тобі роги красні, мені очі ясні…. тобі на повня, мені на здоров'я; тобі круті роги, мені чорні брови.

Місяцеві золотії роги, а нам щастя, здоров'я; місяцеві на підповня, нам на щастя і здоров'я.

А де ви тоді були, як Ісус Христос в Йордані христився? (кажуть на вовків, як хтось самотньо здибає їх у лісі: вовки повтікають).

Сам Ісус Христос іде попереду, а я з Ісусом Христом позаду; що Ісусу Христу попереду, те мені позаду! (як нічної порою у лісі іде хтось сам).

Мати казала: «Не бійся куди йдеш, скажи цю молитву, та й не бійся: Чорте, чорте! на тобі твоє, віддай мені моє! (як щось загублять і шукають, то так примовляють).

«А що мати варила»? – «Борщ полинь… сама ти згинь». (Русалки полину бояться).

Не чисть мене до живого, бо я хороню тебе від усякого злого! (так говорять, коли тереблять часник. Часник треба носити у кишені, вкупі з грошима).

Як кого нападе блуд, нехай згадає, у який день було Різдво, візьме землі з-під ніг і посипле собі на голову.

Надіти сорочку пазухою назад (від переполоху).

Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо, шкаралущу виносять на воду.

Ховаючи втопленика, поливають його водою – щоби був дощ.

Під бороною із залізними або осиковими зубцями можна виховати пса віщуна-ярчука.

При дорогах є поховані то чумаки, то різні прохожі; на їх могили кожний, хто іде або їде, полінце, гіллячку, траву або грудку землі кидають – гей-би то і самі помагали ховати.

На воду виносять першу шкаралущу з писанок і крашанок: вона попливе до Рахманів і скаже їм, що це – Великдень.

Щоб удалась капуста, то треба починати квасити її на сьомому дні, як молодик настане.

Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг.

З порожніми відрами перейшла дорогу (не буде щастя). З повними відрами перейшла дорогу (буде щастя).

Хто волохатий, той багатий.

Ластівки вилітають, погоду обіцяють.

Як сниться бійка, то хтось приб'ється (прийде в гості).

Осика тому трясеться, що на ній Юда Іскаріот повісився; кажуть, що він на бузині повісився і тому вона не надається на будову (в бузнику чорт живе).