Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 8

Дай, Боже, на пожиток (як колють кабана).

Один дурень сказав: «Боже, поможи», то так з нього сміялись поки і вмер – не забули.

Кукуріку на свою голову (як курка запіє, то вона віщує біду).

Бреше на свою голову (на собаку, як виє тощо).

Кріп сію! (як побачать весною вперше ластівку, то так примовляють, кидаючи на грядку жменьку землі: там виросте кріп).

Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко, а нам на здоров'ячко (примовляють, побачивши весною вперше диких гусей і кидаючи їм соломку абощо).

Гуси, гуси! вам на гніздо, а нам на тепло (або на добро).

Оси, оси, які ви тупоносі! принесіть мені меду.

Топчу, топчу ряст; дай, Боже, потоптати і другого року діждати (промовлять, топчучи весною ряст).

Не йди дощику, дам тобі борщику; поставлю на дубонці, прилетять три голубонці; візьмуть тебе на крилоньки, занесуть тя в чужиноньку.

Дощику, дощику. Зварю тобі борщику, в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схилився, борщик розлився, а дощик полився – цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою.

Годе, годе! вилий води – чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку, чи на погоду.

Сонечко, сонечко! Виглянь у віконечко; твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть.

Сонечко, сонечко! Відчини, Боже, віконечко, скажи, відкіля татари йдуть.

Пане Цвіркунський! Ідіть, я буду орати, а ви будете поганяти (кричать хлопці, знайшовши дірку польового цвіркуна).

Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татари йдуть.

Мурашки, мурашки, поховайте подушки, бо татари йдуть, ваших дітей поріжуть і ваші подушки заберуть.

Морозе, морозе, іди кутю їсти.

Будьте здорові з колядою.

Узвар на базар, а кутю на покутю.

Віншую вас з цим Новим Роком, щоби вам вилізла кутя боком.

Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка пашниця.

На щастя, на здоров'я, на той Новий рік, щоб було ліпше як торік (віншують посівальники).

Верба б'є, не я б'ю, за тиждень Великдень.

Не я б'ю, верба б'є – яка? свята! Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля.

«Христос воскрес»! – «Воістину воскрес!» (Поздоровляються так на Великдень.) – Діждались ми паски, а далі діждемо і Божої ласки.

Нехай над ним земля пером стане, що добрий був.

Нехай йому земля легка буде.

Царство небесне йому, пером земля над ним!

Нехай со святими спочиває та й нас дожидає.

Царство небесне, вічний покій переставшійся душі (кажуть як почують що дзвонять, коли хтось помер).

Нехай з Богом спочиває (кажуть, як хтось вмер).

Дай, Боже, легенько вигикнути. Нехай тобі легше.

Хто мене пом'янув, щоб кия не минув (коли дуже тикнулось).

Якби не зуби і губи, була б душа на дубі.

На здоров'я! (як хтось чхне).

На здоров'я, на сто літ свиней пасти!

На здоров'я! Спичка в ніс —… та пара коліс, та шматок осі, щоб крутило в носі.

Спичка в ніс, болячка в спиняку, – поздоровляю, як скажену собаку.

Великий рости, – щасливий будь.

Чує щось душа, та мені не каже.

І снується мені перед очі – як вдень, так вночі.

Нема тої драбинки, щоб до неба полізть Свята Покровонько! Покрий мені головоньку – хоч кленовим листочком, хоч біленьким платочком.

До Дмитра дівка хитра, а після Михайла хоч за попихайла.

До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра баба хитра.

На Срітення стрічається зима з літом, щоб поборотися, – кому йти наперед, кому вертатися назад.

Коли іде дощ у сонце кажуть – то чорт жінку б є і дочку заміж віддає.

Чухайся кінь з конем, віл з волом, свиня об тин, як немає з ким.

Така честь, як собаці в ярмарок (або всюди ганяють, або господар до воза привяже).