Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 11

Сильного руку Бог один судить.

Яких-то у нашого царя людей нема.

З добрим воєводою князь високого престолу досягне, а з лихим і малого стола збудеться.

Посел є як осел: носить те, що на нього наложать.

Посланця не б'ють, не рубають.

– Що то є політика?

– Нещирість.

Чим більші коміри, тим більший пан.

Благородні – хліба голодні.

Благородна, як свиня городня (або: Благородний, як кабан городний).

Зі стільця зіпхнуть (з уряду).

Не місце чоловіка прикрашує, а чоловік місце.

Який-такий уряд ліпший, ніж проста служба.

Доти чоловік добрий, доки його десятником не наставлять.

Миш у стіжку не згине.

Військового цапа за хвіст скубни: от тобі й рукавиця.

Не тикай (не кажи «ти»), бо мене цар ґудзиками обтикав.

Перша чарка, перша палка (то у службі).

На двох стільцях сидить.

Дай, Боже, панувати – на золотих кріслах возсідати.

Хто має викрути, не піде в рекрути.

Уже зайців пополохали (хлопці, тікаючи від рекруцтва, розбіглись).

Пішли зайців пасти (у москалі).

Від штика спину смика.

Отаке здоров'я, а подушне дай.

Сам Бог бачить з неба, що на подушне грошей треба.

Дай, Боже, тим скляним на здоров'я! (Приніс чоловік податок, а писар подивився у книгу та й каже:

– За тобою ще недоплата. Ти не віддав.

– Ні, я віддав.

– Не віддав! – Але ж віддав! Бачить писар, що не обдурити, та щоб якось викрутитися, каже до писарчука: – А подай мені окуляри! – Надів окуляри, глянув і каже: – Твоя правда, ти віддав! Тоді той чоловік: от спасибі отсим очам, а ті другі хоч би повилазили!)

Не впрохав нижчого, не впросиш вищого.