Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 10

Ті літа

Як по ночі в сливи, так я в ті літа дивлюсь.

Адамові літа, з початку світа.

Князь Борис все плуги кував, та людям давав.

Від Богдана до Івана, не було гетьмана.

(Богдан Хмельницький, Іван Мазепа).

Висипався Хміль (Хмельницький) із міха, та наробив ляхам лиха.

За старого Хмеля (Богдана Хмельницького) людей було жменя.

Мазепа у Полтаві подавився галушкою.

Славний козак Максим Залізняк – славнійше Запорожжя.

Знає об тім Головатий Антін: він нам голова, він наш батько – він нам поголив голови гладко.

За короля Сакса (Августа Саксонського) наїлись люди хліба і м'яса; а як настав Понятовський, то все пішло по-чортовськи (за Понятовського ще гірше, заведено кріпацтво на Правобережжі).

За короля Сакса їж хліб та розв'язуй паса.

Старовина

Бере живий жаль, як згадаєш Старовину.

Минулися тії роки, що розпирали пироги боки.

– … а тепер уже і колом не розіпреш.

Де ся тії часи діли, що самі ковбаси до рота летіли.

Як жили наші діди, то не було їм зовсім біди: бувало, збанок варенухи наберуть, та, сидючи, п'ють, та як ті мухи гудуть; а як нам прийшлося, жити довелося – усе лихо докупи сплелося.

Жили наші діди – не знали біди; стали жити внуки – набралися муки.

– … та ще й наберуться.

Було добро, та давно, буде гаразд, та не зараз.

Нового не запроваджуй, старовини держись.

Не за нас сталось, не за нас і перестане.

Так за батьків було, так і нам треба.

Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо.

На Вкраїні

На Вкраїні добре жити: мед і вино пити.

Маю шаблю в руці: ще не вмерла козацька мати (сказав Хмельницький, розігнавши шаблею Чаплинського зі слугами, що зрадою напали на нього).

Велика Руська мати (земля Руська-Українська).

Нема свободи, як на Україні.

Не далеко – то Україна.

Гай-гай! добрий край, та лиха година з вами.

Біда Україні: і звідси гаряче, і звідти боляче.

Панувала і я колись на широкім світі.

Заїхав за Дунай, та й додому не думай.

На Поділлю хліб на кіллю, а ковбасами плоти городжені.

Кам'янець вінець: кругом вода, всередині біда.

У Печері – лягай спати без вечері.

Рогатин – Богові побратим (містечко в Галичині).

Львів не всякому здорів.

В Станіславі, кождий на своїй страві.

В Луцьку все по-людську: навколо вода, всередині біда.

Чигиринці спекли чорта в ринці, а таращанці з'їли його вранці.

Про Київ не жахайсь, до Волині пригортайсь, а Покуття тримайсь.

Обізвався Яготин: «Ніжин мені побратим», а Ніжин каже: «Є у степу Ромен, та він мені не рівен».

У Хоролі – всього доволі.

Ворскла – річка невеличка, береги ламає; хто в Полтаві не буває, той лиха не знає.

Не пив полтавської води.

У Попівці хліб по копійці, а в Перекопі хліб по копі.

У Попівці люди по копійці, а в Конотопі – по копі.

Сосниця – розкошниця, є де сісти, та нічого їсти.

Сосниця – розкошниця, великі вжитки: хто прийде в жупані, так піде без свитки.

Тепер життя панам і котам.

На все негаразд стало, а найгірше, що Бог хліба не родить.

Що далі на світі, гірша біда настає: убогий чоловік зовсім погибає.

Тепер правдою на світі не проживеш.

Така тепер у світі правда.

Бувало стригало, а тепер голить.

Доброго чоловіка тепер і зі свічкою не знайдеш.

Тепер розумніші яйця від курей.

Тепер уже простіть, яйця старіші, як кури.

Усе пішло до гори дном.

Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки.

Січ, козак, гетьман

Січ мати, а Великий Луг батько.

Наш Луг батько, а Січ мати – от де треба помирати.

І на Січі мудрий німець, картопельку садить.

«Пугу, пугу!» – «Козак з Лугу».

Чубатий іде – лихо за собою веде.

Отак! Славу під лаву!

Вони свою славу кинули під лаву (сказано про запорожців).

«Чим грішний?» – «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю… – іди душа до раю!» (про запорожця).

Козак не боїться ні тучі, ні грому.

– … ні хмари, ні чвари.

Зроду-звіку козак не був і не буде катом.

Де козак, там і слава.

Степ та воля – козацька доля.

Коли козак в полі, то він і на волі.

Козак – душа правдивая, сорочки не має – коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє.

Козацькому роду нема переводу.

У нас де крак, там козак, а де байрак, там і сто козаків.

Де байрак, там і козак.

Що село, то й сотник (за Хмельницького було).

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак з біди не заплаче.

Козак журби не має.

Козак на дорозі, а надія в Бозі.

Місяць – козацьке сонце.

Нащо в Бога день, як в козака місяць?

Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

Козак як голуб: знявся та й полетів.

– … голуб: куди не полетить, там і пристане.

Умер козак та й лежить, та й нікому тужить.

Горе тому козакові, нема сіна лошакові.

Дожились козаки, нема хліба, ні табаки.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Твердий русин.

Тверда Русь – все перебуде.

Ти козак, тільки шапка не так.

Зовсім козак, та чуб не так.

Слава не поляже: не поляже, а розкаже, що діялось у світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти.

Без гетьмана (проводу) військо гине.

Як череді без личмана, так козакам без гетьмана.

До булави треба голови.

Аби була булава, то найдеться голова.

Пропали пани гетьмани, а кобила порох з'їла.