Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 17

Такий багатир, що не знає, що то нема.

До чорта грошей.

У нас грошей – і свині не їдять.

Там грошей – і кури не дзьобають.

Хіба птичого молока нема.

Добра такого – не знає в чому і ходити.

Прибавляє (додає) Бог.

Пошився він добре, не візьме його чорт.

Добре зібрав – з тими накладав.

Сидить, як тур (або щур) у горах.

В тебе нема грошей? козак хороший, та нема грошей!

Не взяв його ворог!

Не взяв їх чорт, – що вони мають.

Чорт його не взяв.

Чужа непроха (якщо в себе є).

Ет, так собі копійка за душею є.

Забагатіти в Бога.

Бідні розкидають, а багаті збирають.

Достаток чинить статок (або: якщо в чоловіка хліба є достаток, то в його домі всякий буває статок).

Достатечність показує статечність.

Коли хліб, тоді й розум.

Багатий своїм плугом оре.

Багацько не шкодить (вадить).

Коли густо, то не буде пусто.

Де густо, там не пусто.

Гуща (густа каша) дітей не розгонить.

Де можна мішок, там торби не треба.

З повного легко брати: хоч і меншає, не так знати.

Собака кудлатий – йому тепло; пан багатий – йому добре.

Собаці кудлатому, а мужикові багатому.

Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно.

Гроші – лакома річ.

На гроші нема лущіння.

– Може, тобі грошей треба?

– Та коли їх не треба? На їх ніколи нема посту.

Гроші – всюди хороші.

О Боже, батьку! Дай грошей шапку!

Гроші не Бог, та милують дуже.

Без грошей чоловік не хороший.

Без грошей, як без рук.

Добрий інтерес, коли повний черес.

Як у калитці є гроші, то й добре.

Тоді утішеніє, якщо в кишені є.

Гроші не знати що, та спати не дають.

Червінець хоч маленький, але важненький.

За гроші тільки рідного батька не купиш.

Не заросте душа полином, аби гроші.

Чого гроші не зроблять!

Золотий обушок, скрізь двері відчинить.

Гроші і камінь кують.

Золота швайка і мур пробиває.

Золото-срібло губу затикає.

Один руб – один ум, два рубля – два ума, скільки рублів – стільки гріхів.

Коли є хліба край, то і під вербою рай.

Як хліба край, так і в хліві рай; а ж хліба ні куска, так і в хаті туска.

Добре гудіти, коли є в чім шуміти.

Добре ся пестити, коли ся є де змістити.

Добре ся там пестити, де піч велика і є кому варити.

Добре – то казати, як ся добре діє.

Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.

Хто має в торбі, той з'їсть і на горбі.

Добре господині, коли повно в посудині.

Мудра господиня, коли повна скриня.

Розумна жона, як є ступа пшона.

– … як є один міх муки, а другий пшона.

– … як є два міхи муки, а третій пшона, а четвертий гороху, то вона й буде носити потроху.

Е, вже! тому пусто в голові, в кого чисто у дворі; а тому легше ся здихає, що двір вичищає (має після чого вичищати).

Тоді чоловік весело співає, як п'ятернею поганяє.

Кому добре діється, той і співає.

Кому добре, той співає; кому зле, той плаче.

Веселе дерево, весело й співає.

Добре чортові в дудку грати, сидячи в очереті – одну зломить, другу виріже.

Як чорт в очерет улізе, то в котру хоче дудку грає.

Багатому і чорт не брат (або: не пара).

Не лупне так ходак, як чобіт.

За багатим не тягнись.

Бодай ніхто не діждав з багатими знатись.

Слабий з дужим не борись, а голий з багатим не дружись.

Тому і світ великий, кому хліб даремний.

Багатому не дідько діється, що біжить за возом та гріється.

Багатому дідько дитину колише.

Багатому чорт діти колише, а убогий і няньки не знайде.

– … а бідному і няньки чорт не дасть.

– … а бідному і нянька не хоче.

Багатому і чорт яйце несе.

Багатому і чорт гроші носить.

За багачем, сам чорт з калачем.

Добре багатому красти, а старому брехати.

Багатого хвалять.

– … ще і як хвалять.

Коли ж гроші говорять, то всі мусять губки постулювати.

Багатому дурневі місце дадуть.

Дурень багатий, так і слово його в лад.

Дурня багатого всі величають.

Хоч в голові пусто, аби грошей густо.

З грішми дурня-невігласа почитують.

Що багатий, а що дурний: що захоче, те й зробить.

Багач рідко в гаразді живе.

Грошей багато (у світі), а щастя мало.

Що ті гроші, як чортма нічого в голові.

Що з тих кубків, які повні сліз.

Багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі.

Багачі їдять калачі, але вони не сплять удень, а мало вночі.

– … калачі, не сплять ні вдень, ні вночі: а бідний борщу глибне, та й удень засне.

Нащо мені теє срібло, коли жить не добре.

На чорта та худоба, як жить неподоба.

Нащо й худоба, коли жить невподоба.

За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.

Гроші – набута річ.

Гроші то і роблять біду на світі.

Гроші – слина.

І чорт багато грошей має, а в болоті сидить.

Срібло-золото тягне чоловіка в болото.

Набрався чорт багатих, то убогих кидає.

Хто много має – той прагне більше.

Щоб то й було, якби були всі багаті! То б і Бога забули.

Багач гроші збирає, а чорт калитку шиє.

Щастя дочасне, а злидні довічні.

Багатство дочасне, а бідність довіку.

Багатий дрібно крає.

В добрі ся не знає і о біднім не гадає.

Убогому поле взяв, а багатому дав.

Нащо здорову голову під Євангелію класти.

Нащо в криницю воду лляти! – … коли вона і так повна!

Нащо в море воду лити, коли море повне!

В ліс дров не возять.

Хто в пір'я поростає, най на бідного пам'ятає.

Одно збирай, а друге давай.

В голови не положиш (добра, як вмреш).

Неси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти.

Побий того, Боже, в кого багацько грошей.

Як летіла ворона догори, то й кракала; а як на діл, то й крила опустила.

Багач, а свиня по смерті скотина.