Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 18

А що ж ми зробимо, що убогі: Бог багатий, то й нам дасть.

Голенький – ох, а за голеньким Бог.

Люди не мруть від голоду, але від хліба.

Від хліба люди мруть (як ото скаже – «хліба нема»).

Чого нема, то й Бог не візьме.

Голий підперезався та й зовсім зібрався.

Однаково убогому нічого не мати.

Так і бідному ніколи нічого не мати.

Хоч голо, аби весело.

Менше у дворі, легше в голові.

Голий йде – ворота вузькі.

Порожня бочка гучить, а повна мовчить.

Хоч голий, та гострий.

Хоч гол, та прав.

Голому розбій не страшний.

Голий розбою не боїться.

Мокрий дощу не боїться.

З голого, як зі святого, не візьмеш нічого.

Аби живі, а голі будем.

Тоді він буде багатий, як пес – рогатий.

Живе собі – ні втік, не піймав, а як Бог дав.

Перебиває бики на барани (живе сяк-так).

У мене скільки грошей, як у жида свиней.

У кишені гуде.

– … аж гуде.

Вітер гуде в кишенях.

Гроші сховані під дубом, накриті лубом.

Багатий! Багато дечого немає.

Багатий, як чорт рогатий.

Багатий, як пес кудлатий.

Сім хат з хлівами, сім душ із свинями.

Тоді в селі було сім хат з хлівами, а дев'ять душ із свинями.

Які там багаті! Один Бог багатий.

Козак хороший, та нема грошей, тільки біда.

Хороший, та без грошей.

Багатий на лати.

– … та на дрібні слези.

– … на латки, та на дрібні слізки.

Багатий, маю дві стодоли: в одній мак, в другій так.

Ні плуга, ні ріллі – виспишся доволі.

І то не наш кусок землі, що нам очі закриє.

Оце хата! дві сохи та соломи трохи, та й діти почаділи.

У нашого свата всім одна хата.

Ані печі, ані лави.

Ні ножа, ні образа – ні зарізатись, ні помолитись.

Ні кола, ні двора.

Коло двора нечистама й кола.

Миш в голову зайшла, заки зерно знайшла.

Ні писне, ні свисне.

Ні шерстини (скотини).

І хвоста нема у дворі.

І кота в хаті нема.

І хліба куска дасть-Бог.

– … нема.

Вони такі убогі, що землю держаком міряють, а худобу ложкою.

Голий, як палець.

– … як пучка.

Голий, як пень.

Голий, як долоня.

Голий, як пляшка.

Голий, як миш.

– … як руда миш.

– … як церковна миш.

Голе, як миша, а гостре, як бритва.

Гола, як кістка («робила цілий вік панам, та, мабуть, ляжу, як кістка гола»).

Голе, аж крізь ребра видно.

– … аж ребра світяться.

Голий, як турецький святий.

– … як святий.

Голий, як бубон.

– … а гострий, як бритва.

Голий, як бич.

– … а гострий, як меч.

Голий, як меч, гострий, як бритва.

Голий як бритва, а гострий, як меч.

І босе і простоволосе.

І коса світиться (нічим покрити).

Сорочки на хребті нема.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Рубець рубець кличе.

Виділи ми голих, а на тих і шерсті нема.

Сам голий, кінь у нього безногий, сам собі друзяка.

Голий і босий, і голодний: пропаде та й як собака.

Вони люди злиденні.

За злиднями (або: через злидні) і світа не бачать.

Упросились злидні на три дні, та чорт їх і до віку не вижене.

Всунуться злидні на час, не виженеш їх за рік.

І холодно, і голодно.

Зазнали і холоду, і голоду.

Нема що і в коляду класти.

Казав Хома – цього нема.

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Недостатки гонять з хатки.

Поли крає, а плечі латає.

Так розбагатів! Поли деру та спину латаю.

О статки з хатки.

Там давно старці обідали (убожество).

Духом святим живе, їсти, та нічого.

Не ївши, лягай спати.

Пек-пеком! нема що їсти.

Розуму багато, а грошей мало.

Багато ума, та в кишені катма.

Яко наг, яко благ, яко нема нічого.

Прийшов нестаток, забрав остаток.

Яке твоє царство, така твоя і сила.

Ані я з'ївся, ані я впився.

Наївся лихої нужди.

Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли.

Бог дав, Бог і взяв.

Бог узяв (або: приняв).

Гріш був один – і той пропав.

Убогому мало що бракує, а захланному сего.

В убогого все по обіді.

Сорока у ворони просить оборони (як бідний перед бідним жаліється).

Бідному всюди біда.

Біда бідному! і вмерти не дають.

Боронь, Боже, нужди, то й розум загубили.

Працюєш, працюєш, до кривавого поту, працюєш – і Бог має чого.

Не займати голяка, бо його доля така.

Голого легко голити.

Трудно рану гоїти, а не уразити.

Убоге не живе, а тліє.

Тяжко сіяти, коли ніщо орати.

На голого дриґота.

Все на бідного дриґота.

У голоти нема що молоти.

Злиднями не доробишся.

Мовлять, що не дармо той нічого не має, – а бідному нігде взять, він того не знає.

А трудів їх ніхто не угадає (бідних).

Паршиве порося і в Петрівку змерзне.

Треба їсти – хоч потрошки, а все треба.

Сира душа їсти хоче.

Всім зубам треба їсти.

Душа не упир, того хоче, чого й мир.

На халява губа наша: то би з'їла, що і ваша.

Багатство дме, а нещастя гне.

Хто має багато, той бурчить; а хто не має, той мовчить.

Багатий шепче з кумою, а убогий із сумою.

Багач їсть калачі, а бідний і хліба не має.

Жаль багатому корабля, а бідному кошеля (кажуть, як у бідного втрата, звичайно невелика, а він бідкається).

Багатого за стіл саджають, а бідного і так випроваджають.

– … саджають, а бідний і коло печі не сяде.

Хто багат, всім брат.

Хто нічого не має, того ніхто не знає.

Багатого і серп голить, а бідного і бритва не хоче.

Як бідний плаче, то ніхто не баче; а як багатий скривиться, то всяке дивиться.

Хто має гроші, то всюди хороший, а хто бідний, той нікому не потрібний.

Як умре багатир, то іде увесь мир; а як умре харлак – тільки піп і дяк.

Умер багатий – ходімо ховати, умер убогий – шкода дороги.

Порівнює гори з долинами, а багатих з убогими.

Багатий дивується, як убогий годується.

Багатий дивиться, як убогий живиться.

Багач ся дивує, чим убогий діти годує.

Багатий бідного не знає.

Багатого покута – убогого бесіда.

Убогий чоловік на лихо не жадний.

Хоч чоловік убогий, та слово чисте.

Я твоє багатство переживу, а ти мого убожества не переживеш.

Наші злидні ваше багатство перебудують.

Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча.

Ми в кожусі, та при своїм дусі, а ви в лисах, та в мислях.

Наші лати переходять панські шати.

До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого ніколи не йди.

Не той убогий, що мало має, а той, що багато жадає.

Не той бідний, хто хліба не має, а той – хто душі.

То чорт бідний – що душі нема.

Поможи, Боже, багачу к рогачу, а бідному в дітях. (Жартують, розказуючи про бездітного багатиря та багатодітного бідного).