Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 2

Нема в світі над Бога.

Над Богом нема нікого.

Без Бога ні до порога.

Усі ми під Богом. – Усі під Богом ходимо.

Усе Боже, тільки гріхи наші.

Якби не Бог – хто б нам помог!

Кому Бог поможе, той все переможе.

З одним Богом на сто ворогів.

Як Бог дасть, то й у вікно подасть.

Кому Господь має щось подати, то дасть і в хаті.

Коли Бог не годить, то і вогонь не горить.

Як Бог годить, то і мокре горить.

Як Бог не поможе, то і святі не оборонять.

Як Бог не схоче, то хоч би ти десять голів мав, то нічого не зробиш.

Як Божа воля, то виринеш з моря.

У Бога все мога.

У Бога все готове (напоготові).

Вільно Богу, що хотіти, те чинити.

Вільно Богу, і зв'язавши, у рай вкинути.

Божа воля, Божа й сила.

Він знає, що починає.

Без Божої волі і волос з голови не впаде.

Не родить рілля, але Божа воля.

Хто ж у світі знає, що Бог гадає.

Бог те знає, а не ми грішні.

Божих сил не можна вгадати.

Бог все дає, як сам знає.

Бог знає, що він ділає (робить).

Бог судить не так як люди.

Нам Бога не вчити, як хліб родити.

Ніхто з Богом контракту не брав.

На Бога не дуже гримай.

З Богом не битись —… Його свята воля.

До Бога з києм не підеш.

Силою в Бога не взяти.

З Богом не будеш позиватись (судитись).

Кого Бог любить, того і карає (навідує, наказує).

Караючи, Бог і змилується.

Бог дасть нуждочку, Бог дасть що і оздоровить.

Кого Бог засмутить, того і потішить.

Бог покорить, Бог і простить.

Від Бога нігде не сховаєшся («бо Його око і на воді, і на землі, і під землею»…)

Від людей сховаєшся, а від Бога – ні.

Бог знайде, хоч і в печі замуруйся, а хоч і під піччю…

Дасть Бог – не відмолишся, ні не відкупишся.

Бог все бачить… а не скаже —… а вже разом покарає на тім світі.

Бог не карає прутом.

Бог не трубить, коли чоловіка губить.

Що Бог навіне, того ніхто не мине.

У Бога всього много.

Бог багатий, то й нам дасть.

Бог старий господар —… має більше ніж роздасть.

Бог – батько, цісар – дядько.

Що Бог дасть, то не напасть.

На Бога надійся, а сам не дармуй.

На Бога складайся, розуму ж тримайся.

Бога взивай, а рук прикладай.

Богу молись, а сам стережись.

«Дай, Боже!» – «Роби, небоже, то й Бог допоможе!»

Боже поможи, а сам не лежи.

Не все ж Бог дарує, про що люд міркує.

Бачить Бог з неба, що кому треба.

Кого Бог сотворить, того не уморить.

Дав Бог роток, дасть і кусок.

Хто дав зуби, дасть і хліб до губи.

Бог – батько: як буде нас тримати, то буде й годувати.

Як Бог змочив, так і висушить.

Дасть Бог день – дасть і пожиток.

Чи вбогий, чи багатий – у Бога все рівно.

Бог нерівно ділить: жде, щоб самі ділились.

Чоловік міркує, а Бог керує.

Чоловік стріляє, а Бог кулі носить.

Чоловік крутить, а Бог розкручує.

Хто – коли тривога, то до Бога, а по тривозі забуде о Бозі, – то горе йому.

Коли зле гадаєш, чому ж Бога благаєш?

З Богом не треба жартувати.

Хто з Богом, Бог з ним.

Хто проти Бога, то і Бог проти нього.

Як мога коло Бога.

Від серця до Бога, навпростець дорога.

Від серця до неба шляху не треба.

Без Бога ні до воріт, – а з Богом хоч і за море.

Як Бог поможе, то все буде гоже.

Ох ти святий та немазаний! – Святий та Божий: свічку з'їв та й очима світить.

Не все до Бога: треба й до розуму свого.

Бог не гуляє, а добро розділяє: в одного візьме, а другому дасть.

Бог, сказано, з роду не гуляє, все вилами перекидає: один наїсться, другому подає.

Господь милосердний ніколи не спить: у цього щастя відбирає, а тому дає.

Бог довго жде, та тяжко карає.

Надія в Бозі, як є що на возі.