Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 14

Не Бог панів родить, а лихо їх робить. Біс та його діти панують у світі.

Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати.

Пани в світі блукаються, та з правдою не знаються.

Пани правдою кепкують – проте ж у світі і панують.

Панам лихом кидати – не плугом орати.

Коли б панам гадалося, з чого лихо скувалося.

Богу молиться, а чорту вірує (про панів кажуть).

Чи пани, чи люди? То пани, а ми люди.

А та палиця – пан називається: треба її слухати.

Поставлять палицю – треба її слухати.

– Чого чорт плаче?

– Що панам людей не настаче!

Коли б не хлоп, не віл – не було б панів.

Коли б пан за плуга узявся, то й світу б відцурався.

Плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься.

Добра пані за рабами.

Добрі пани за рабами, а раби за панами.

Пан на троні, а хлоп на ослоні.

Хіба ж є пани, яким гроші не милі?

Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Давай пану по жупану.

Сьогодні пан, а завтра пропав.

Біда панам! Таки-то нам.

Що панська хвороба, то наше здоров'я.

Не дурень видумав паном бути.

Пан що хоче, те й робить.

– Пани як дурні: що хотять, те й роблять.

Трудно стати паном, а то все піде даром.

Як би я був паном, то усе б на подушках лежав.

Пані на всі сані.

– … тільки хвіст волочиться.

Оце пані на всі сані, ще й ноги волочаться.

Пан на всю губу.

Паничу, я вас підтичу.

Ой паничу, паничу! Я вас за чуб посмичу.

Панич, що украв бич.

Панич не знав ніц, но (тільки) одне письмо, та й то йому з голови витрісло.

Тепер настало стільки панів – кинь на собаку, а пана влучиш.

Що збан, то пан.

Води збан, а сам пан.

Панів, як псів.

Нема добра в нашім селі, бо панів багато.

Усе пани та пани, а нікому свині пасти.

Все пани та пани, а греблі нема кому загатити.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Два кметі, пан третій.

Я вашець і ти вашець, – а хто нам хліба напашить.

– Чи ти пан?

– Пан.

– А чого ж у тебе порваний жупан?

Панство в голові, а воші за коміром.

Два пани, одні штани.

Оце ладно! Три пани, одні штани: котрий раньше встав, той ся в штани вбрав.

Здається пан, а штанів нема.

Пан, в чоботях ходить, а босі сліди видно.

Взутий, а слід босий.

Пани повзувані, сліди ваші босі.

Коли сам пан коло брами, то слуг у нього мало.

Казав пан, та й зробив сам.

Люди, християни, а нуте!., або я й сам.

То пан хороший, як багато грошей.

Ліпше держатись у багатого пана за лямку, як у бідного за столом сидіти.

Пани наші, пани-голоколінці: ми у вас служим, а ви у нас хліба просите.

Пани ж наші, пани-голоколінці: як ми в шинок, то й ви навздогінці.

Пани мої – біда з вами: ми до корчми, а ви за нами.

Біда нашим головам, за панами голими.

Двом панам тяжко служити.

Двом панам служить, а сорочки не має.

З панами і свинями не знайся.

З паном не будь за пан-брат.

З паном не братайся.

– … жінці правди не кажи, а чужої дитини не приймай за свою.

З великими панами не заходити.

З панами добре знатись, та не дай Бог цілуватись.

Панське кохання – гірке горювання.

Панська ласка до порога.

– … а поріг переступив, то вже ласку втратив.

Панська ласка літом гріє, а на зиму кожуха треба старатися.

З панами не сідай їсти, з панами і не говори багато: сказав слово, та й мовчи; хто що говорить, ти слухай.

З панським свого язика не рівняй: бо як довгий, то утнуть, а як короткий, то витягнуть.

З паном не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть; як короткий, то витягнуть.

Ніколи з паном не міряйся руками; бо як довгі – відріжуть, а короткі – витягнуть.

Ліпше з ведмедем борюкатись, ніж з паном рахуватись.

В панські ворота широко ввійти та вузько вийти.

Панська прозьба рівно з наказом ходить.

Пан шапку хоч і здійма, та в шапці правди нема.

З паном дружи, а за пазухою камінь держи.

Чеши дідька зрідка.

Чеши пана зрідка, нехай йде до дідька.

Не жартуй з медведем, а то він тебе задавить.

Добрий пан, – тільки тричі в морду дав.

Пан добрий, як отець, – взяв корову і копець; а пані як мати – казала теля взяти.

Тоді пани добрі, як сплять.

Добрий пан: ні б'є, ні лає, та про ніщо не дбає.

Пан – соломою напхан.

Жаба свище – пана їсти кличе.

Жаба на поріг, а пан за стіл.

Жаба до покою, а кухар з рожною і з мукою.

Жаба кричить, верещить, а кухар на рожні до кухні її тащить.

Пани переведуть, що й собака не їстиме. (Про панські приправи).

Багатське і панське, ніколи не пропаде.

Панське слово – велике діло?

Тепле ваше панське слово.

Що то за пан, що в нього нічого не гниє!

З бороною – до гною, з милом до греблі, з макогоном – палі бити (ніби так порядкують на панщину йти, бо нема, бач, у пана роботи).

Не треба роботи, коли й так родить.

Стрижи пана, як вівцю, на ньому шерсть виросте.

Хотів для пана, а вийшло для себе погано.

Пан далеко, а Бог високо.

До Бога високо, до царя далеко, а ті панки що хотять, те й роблять.

Не так панки, як підпанки.

Не так пан, як паничата.

Стара пані все то шиє – то поре.

Поздоров, Боже, нашого пана, то все гаразд буде.

Дивись – пан! А балакає як люди.

Хоч би тебе, паночку, чорт взяв, то я тобі хліба з медом не дам.

Будуть пани дутись, аж потріскають.

Минеться їм це панство.

Хоч щука вмерла, та зуби не вмруть.

Як дерево зітнуть, кожний тріски збирає.

Пес здохлий не кусає.