Читать книгу Байки - Леонід Глібов - Страница 10

Був на селі Вівчар Тарас;

Він панових овечок пас.

Став мій Тарас чогось журитись:

Сидить, голівоньку схилив,

А панові боїться похвалитись,

Щоб пан не бив.

— Чого ти, брате, світом нудиш? —

Питаються його.

— Ох, братці! Лишенька мого

Абияк не відбудеш… —

От став хвалитись він, що є в болоті Вовк

І, на лихо йому, хапає овечок…

— Що ж, брате, будемо робити, —

Ще й не таке нам діє Вовк!.

А пан за віщо буде бити? —

Гуртом вони до пана всі пішли,

Усе по правді розказали.

Звелів їм пан, щоб Вовка стерегли

І, коли можна, щоб піймали.

Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,

А Вовка щось нема й не чуть…

Чого ж се так, що у Тараса часом

Буває добрий борщ із м’ясом

Та з начинкою пиріжки?.

Дурні дядьки!

Ні один з вас не розчовпає!

Який там в біса звір!

На Вовка тільки поговір,

А овечок Тарас хапає!