Читать книгу Байки - Леонід Глібов - Страница 9

Один заможний господар

Надумався Вовків злякати.

«Що, — каже, — той вівчар

Собак дві сотні назбирати!»

Здається б, і гаразд було:

Вовки полохать перестали, —

Так друге лихо підросло:

Свої Собаки шкодить стали.

Аж жаль бере, як розказать:

З Овечок перше вовну драли,

А далі м’яса забажали

Та й ну щодня Овець качать.

До осені звели отару…

Зосталось, може, з пару,

Та й тих упорали під темну ніч,

Щоб більше не кортіло.

На се коротка річ:

Дурний порядок — дурне й діло.