Читать книгу Байки - Леонід Глібов - Страница 22

Одваживсь Вовк у Лева попросити,

Щоб старшиною до Овець

Наставили його служити…

Лукавий молодець!

Попереду він кинувсь до Лисиці,

Щоб тая нищечком у Львиці

Поворожила про його;

Лисичка здатна до сього:

Крутнула хвостиком — і помоглося, —

Все до ладу й прийшлося.

Став думать Лев, що, може б, і не слід,

Бо препоганий Вовчий рід, —

Та треба ж іноді і жінці догодити…

Тут як би владить так,

Щоб який-небудь неборак

Не здумав шелесту зробити:

Скрутив, мов, як хотів…

І Лев звелів

Кликнуть громаду на пораду.

Ну, чи громаду, то й громаду…

Зійшлись… Ніхто нічого не сказав…

І Вовчик старшиною став.

А Вівці ж що? Хіба ж вони поснули,

На раді стоячи? Про їх же діло йшло?.

От те ж то й лишенько! Овечок не було,

Бо не покликали — забули…

А слід побуть їм там.

Панове громадяне!

Ся байка вам

В пригоді, може, стане…