Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 29

Подякуємо Богу в унісон.

Він, сподіваюсь, голос наш почує,

За те, що за життя дарує сон,

Який серця і душі нам лікує.

Рубцює рани і стирає все,

Що пам’ятати, мабуть, і не варто.

І спокій нам лиш тільки сон несе.

Він розуму й здоров’я чесна варта.