Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 40

Мережить сонце променями вії,

Зелений лист і ллється між віття.

Це день новий нову дає надію,

І новим змістом повниться життя.

Я знову вірю в щире, справжнє, чесне

В житті і праці, в мирі і в борні…

Нехай і справді все воно воскресне!

Цього найбільше хочеться мені!