Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 34

Сьогодні на ніч «висвятилось» небо,

І ясний місяць виплив угорі.

Такий яскравий, що, мабуть, не треба,

Що можна вимкнуть в місті ліхтарі.

В колодязь двору зорі заглядають

Уперше за похмурі й мокрі дні,

На завтра день розкішний обіцяють

І змовницьки підморгують мені.

Я зрозумів. Піду і погуляю,

Хоч й для Берліна досить пізній час.

Однак піду, нехай пообнімає,

Як в юності, бузковий вечір нас.

Хай понесе на ароматних хвилях

Й затягне у стрімкий кохання вир…

Я ж на балконі в нездійсненних мріях.

І місяць посміхається у двір…