Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 36

Ось і все. Віддзвеніли копита

По бруківці минулого дня.

Бо травневий, ще з вечора, вітер

Осідлала ця ніч, мов коня.

От і скаче вона між світами,

Між минулим й прийдешнім ще днем,

Що бруківкою теж скоро стане,

Коли так, як і цей день мине.

Майбуття ми ще в змозі змінити,

Нам підвладні прийдешні ще дні,

А минулі – бруківка в копита,

І змінить їх не можна вже, ні.