Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 25

Найважливішим чинником тут є сценарії батьків. Чи вписується туди Єдер? А може, в нього не та стать чи він народився невчасно? Можливо, за сценарієм батька, він має стати науковцем, а стає натомість футболістом? Або навпаки. Чи узгоджуються в цьому плані сценарії матері й батька, чи вони мають протилежні сподівання? Також є традиції, про які він довідається з казок та реального життя. Наймолодший син має діяти як дурень, доки не трапиться протистояння, у якому він переможе своїх братів. Якщо він стане сьомим сином сьомого сина, то майже змушений бути пророком. Ба більше, сценарії батьків можуть передбачати, що один з їхніх дітей прославить або покарає їх, а отже, стане чи то колосальним успіхом, чи то колосальною невдачею. Часто ця честь надається первістку50. Якщо сценарій матері передбачає, що у поважному віці вона буде самотнім інвалідом, то одного з дітей мусять готувати з народження до того, що він чи вона залишиться й доглядатиме її, тимчасом як інших навчають розійтися по світу і зіграти ролі невдячних дітей. Якщо сорокарічний парубок-син або незаміжня донька вирішать зламати сценарій, виїхавши з дому чи, що гірше, взявши шлюб, мати цілком зрозуміло відреагує сильними нападами хвороби, вартими співчуття. Про сценарну природу таких ситуацій свідчить поширена зміна настрою, коли мати «неочікувано» заповідає невдячним дітям більшу частину грошей, залишаючи жалюгідні копійки відданій дитині.

Загальне правило полягає в тому, що за інших однакових умов діти дотримуватимуться батьківського сценарію щодо групування сім’ї, і це найкраще можна продемонструвати на прикладі найпростіших чинників: кількості та вікової різниці. (Стать дітей не береться до уваги, оскільки є поза контролем батьків – на щастя, бо це один зі способів зламати сценарії, що передаються від покоління до покоління, щоб бодай діти мали новий шанс.) Ретельне опитування серед низки родин відкриє дивовижне число «збігів» у цьому плані.

Таке генеалогічне дерево показане на рисунку 5. У родині Ейблів було троє хлопчиків: Кел, Гел і Вел. Коли народився Вел, Гелові було чотири, а Келові – шість, отже, їхня вікова різниця становить 0—4—6. Їхній батько Дон був найстаршим серед трьох дітей з різницею 0—5—7. Їхня мати Фен була найстаршою з-поміж трьох сестер з різницею 0—4—5. Її двоє сестер, Нен і Пен, також мали по троє дітей кожна. Мати Фен була старшою з двох сестер з різницею 0—6 і викиднем у цьому проміжку. Можна побачити, що ці всі трійки розташовані у проміжку від 5 до 7 фертильних років51.

Цей тип генеалогічного дерева показує, що деякі люди схильні наслідувати своїх батьків у плануванні сім’ї, у тому, що стосується кількості дітей та вікової різниці між ними. Розгляньмо деякі можливі «сценарні вказівки», що могли надійти від Дідуся й Бабусі у цьому конкретному випадку:

а) «Коли ти виростеш, народи трьох дітей, а потім роби, що хочеш». Це найгнучкіший варіант, що не передбачає поспіху або примусу. Страх перед «провалом сценарію» і втратою любові матері може виникнути лише в тому випадку, якщо Фен досягне менопаузи, не встигнувши народити трьох дітей, яких від неї вимагають. Але зауважте, що Фен не є вільною, якщо не народить третю дитину. Це сценарій «Якщо не».

б) «Коли виростеш, народи принаймні трьох дітей». У цьому випадку немає примусу, але може бути поспіх, особливо якщо Дідусь або Бабуся жартують про фертильність Фен. Це сценарій «З відкритим кінцем», оскільки Фен вільна мати скільки завгодно дітей після того, як народить третю дитину.

в) «Коли виростеш, народи не менше трьох дітей». Тут немає поспіху, але є примус, оскільки Дон та Фен можуть хвилюватися через подальші вагітності після того, як народяться троє дітей. Це сценарій «Після», оскільки він передбачає, що, якщо народяться інші діти після третьої, можуть виникнути проблеми.

А тепер розгляньмо погляд Фен на те, чи слід їй народжувати четверту дитину, Педвара, згідно з будь-якою з цих вказівок. Вказівка «а» означає: «Ці перші троє дітей належать Бабусі, і мають виховуватися в її стилі». Тоді Педвар є власним сином Фен і вона може виховувати його так само, як Кела, Гела й Вела або по-іншому. З ним Фен може використати власну автономію, і він може вирости самостійнішим за інших. Фен може ставитися до нього так само, як ставилася до своєї ляльки Реґґеді Енн. Реґґеді Енн була її власною особливою лялькою, яку вона любила, коли була маленькою, тимчасом про інших ляльок треба було дбати так, як казала Бабуся. Іншими словами, Реґґеді Енн могла підготувати «сценарний слот» для Педвара, який Фен може заповнити після того, як виконає свій обов’язок щодо Бабусі. Вказівка «б» схожа на «а», за винятком того, що Бабуся має більше влади над Педваром, аніж за планом «а», оскільки він може розглядатися радше як додатковий бонус, подарований нею, ніж як вільний вибір. За планом «в» Педвар опиняється у складному становищі, оскільки народити його означає не послухатися Бабусю; тому він має виховуватись як «небажана» дитина – зухвало, ніяково або з почуттям провини. У такому випадку, якщо наш принцип дії є правильним, люди навколо нього знову і знову помічатимуть, наскільки він відрізняється від трьох старших братів.

Рисунок 5

Наступний пункт, який ми розглянемо, – це ігри, що в них грають батьки, визначаючи розмір своїх сімей. Наприклад, Джинні була найстаршою з одинадцяти дітей, і її мати Ненні скаржилася, що останні п’ятеро дітей були небажаними. Наївно було б припускати, що Джинні запрограмують мати шестеро дітей. Її запрограмували мати одинадцятеро дітей і скаржитися, що останні п’ятеро були небажаними. У цьому випадку вона змогла б грати в ігри «Як завжди», «Змучена» та «Фригідна жінка» у поважному віці, так само, як її мати. Насправді цим прикладом можна скористатись як тестом на психологічний досвід. На запитання «Одна жінка мала одинадцятеро дітей і скаржилася, що останні п’ятеро були небажаними. Скільки дітей, найімовірніше, матиме її найстарша донька?» сценарний аналітик відповість: «Одинадцять». Люди, які відповідають «Шість», матимуть труднощі з розумінням та прогнозуванням людських реакцій, оскільки ця відповідь припускає, що важлива поведінка на кшталт повсякденної є «раціонально» вмотивованою, а це не так. Зазвичай вона визначається Батьківськими вказівками у сценарії.

Під час дослідження цього аспекту батьків пацієнта запитували, по-перше, скільки вони мають братів і сестер; по-друге, скільки дітей вони хотіли б мати; і по-третє (адже, як знає будь-який акушер, є багато втрачених можливостей), скількох вони реально очікують. Якщо батьки розуміють, як відрізняти свої Я-стани, значно більше інформації можна дістати, поставивши запитання у структурній формі: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш (Батько, Дорослий, Дитина)?» Це може виявити приховані конфлікти між трьома Я-станами і між двома батьками, які поважним чином впливають на сценарні вказівки, що їх вони дають пацієнтові. Ще складніший варіант цього запитання з відповідним збільшенням здобутої інформації (якщо батьки мають належну освіту, щоб зрозуміти це запитання) – це дванадцятигранна форма замість шестигранної: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш(а) (турботливий(а), схильний(а) до контролю Батько (Мати) і ваша (природна, адаптована, бунтівна) Дитина?»52

Що ж до самого пацієнта, то тут найбільш корисним запитанням, на яке він, найімовірніше, має відповідь, буде: «Яким було ваше становище в сім’ї?» – що йде відразу після запитання «Коли ви народилися?» Точні дні народження найближчої старшої і наступної молодшої за нього дитини треба з’ясувати для того, щоб вікову різницю можна було вирахувати з точністю до місяців, якщо діти народилися невдовзі одне після одного. Якщо хтось потрапляє у світ, що вже зайнятий братом чи сестрою, то для його сценарних рішень має серйозне значення, старший цей родич на 11 місяців, 36 місяців, 11 років або 20 років. Ця відмінність залежатиме не тільки від його (її) взаємин із цим братом чи сестрою, але також і від ставлення батьків до вікової різниці між дітьми. Ці самі два міркування стосуються й наступної молодшої дитини: важливо знати достеменний вік пацієнта – наприклад, 11 місяців, 19 місяців, 5 років або 16 років у момент, коли з’явилася чергова дитина. Загалом, усі брати й сестри, що народилися до того, як пацієнт відсвяткував свій сьомий день народження, матимуть вирішальний вплив на його сценарій, і одним з важливих чинників постає вікова різниця між ними з точністю до місяців, оскільки, як зазначалося вище, це впливатиме не лише на його власне ставлення, а й на ставлення його батьків. Варті уваги варіації виникають, якщо пацієнт є одним із близнюків чи двійнят або народився до чи після них.

У певних випадках, якщо пацієнт цікавиться астрологією, метеорологією й агіологією, достотна дата його народження матиме велике значення для сценарію. Це особливо важить, якщо його батьки мають такі самі зацікавлення.