Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 30

Незалежно від того, яким є рішення, його можна виправдати, зайнявши позицію на основі глибоко вкорінених переконань – позицію, що передбачає погляд на світ і всіх людей у ньому, які є або друзями, або ворогами: «Я вб’ю себе, бо це нікчемний світ, де ні я, ні інші не є добрими, і мої друзі не кращі за ворогів». Позиційною мовою це означає: «Зі мною не все гаразд, з тобою не все гаразд, з ними не все гаразд. Хто б не вбив себе за таких умов?» Це самогубство через даремність зусиль. З іншого боку, позиція «Я вб’ю себе, бо зі мною не все гаразд, а з іншими все гаразд» – то є меланхолійне самогубство. (Слово «самогубство» в цьому випадку може означати що завгодно – від стрибка з мосту й автокатастрофи і до переїдання та алкоголізму.) Або «Я вб’ю їх чи вижену, бо зі мною все гаразд, а з ними – ні». Або «Якщо з нами все гаразд і з вами теж, то закінчімо справу й ходімо розважимося».

«Але, – каже хтось інший, – Я знаю, що в нас усе гаразд, але в тих інших – інакше». «Добре, тоді в мене усе гаразд, у тебе теж, а в них – ні, тож зараз закінчімо справу і пізніше навідаймося до них». Дитячою мовою це перекладається: «Ми йдемо бавитися в доньки-матері, але тобі з нами грати не можна», що у найбільш радикальній формі та з більш складним обладнанням у старшому віці можуть уміло використовувати в концентраційному таборі.

Найпростішими є позиції за участю двох гравців – Ти і Я: вони походять від переконань, які дитина всмоктала з молоком матері. Умовно позначмо відчуття «зі мною все гаразд» як +, а «зі мною не все гаразд» як –. Тоді переконання матимуть вигляд: Я+ або Я–; Ти+ або Ти–. Усі можливі з ними комбінації утворюють чотири чільні позиції, з яких починаються ігри та сценарії і які програмують людину так, щоб вона мала що сказати після привітання.

1. «Я+, Ти+». Це «здорова» позиція (або, під час лікування, позиція «видужання»), найкраща для гідного життя, позиція справжніх героїв і князів, героїнь і принцес. Люди на інших позиціях більшою чи меншою мірою схиляються до жаб, мають чорну смугу, закладену батьками, яка знову й знову тягтиме їх назад, якщо вони її не подолають; у надзвичайних випадках вони марнуватимуть свої сили, якщо їх не врятує диво, тобто психіатричне або самолікування. Позиція «Я+, Ти+» – це те, що хіпі намагалися сказати поліціянтові, даруючи йому квіти. Проте завжди існує сумнів, чи є Я+ щирим, чи це просто благочестива надія, а також чи прийме поліціянт знак +, чи волітиме бути – в цьому конкретному епізоді. «Я+, Ти+» – це те, до чого людина або дозріває в дитинстві, або мусить дізнатися через тяжку працю пізніше; цієї позиції годі досягти просто завдяки силі волі.

2. «Я+, Ти–». Я принц, ти жаба. Це позиція «позбавлення». Це люди, для яких вишукування вад є розвагою, грою чи смертельною процедурою. Це ті, хто глузує зі своїх чоловіків або дружин, відправляє дітей до колонії для неповнолітніх, кидає друзів і звільняє підлеглих. Вони починають хрестові походи та іноді війни, а у групах працюють, шукаючи провину у вигляді реальних чи уявних ворогів або людей нижчого штибу. Це «зарозуміла» позиція; у найгіршому випадку її посідає вбивця, у найкращому – набридлива людина, яка пхає носа в чужі справи і вважає за свій обов’язок допомагати іншим там, де її підтримка є небажаною. Але здебільшого це позиція пересічності і, з клінічного погляду, вона є параноїдальною.

3. «Я–, Ти+». З психологічного погляду, це «депресивна» позиція, а з політичного та соціального, – самоприниження, що передається дітям. Із професійного погляду, вона призводить до того, що люди живуть заради великої та малої протекції, використовуючи її з метою помститися й відчуваючи бридке задоволення від того, що змушують інших платити якомога більше за свій «щасливий квиток». До цієї категорії належать меланхолічні самогубства; невдахи, які називають себе гравцями, люди, що позбуваються себе, а не інших, усамітнюючись у темних мебльованих кімнатах і каньйонах або потрапляючи до в’язниці чи божевільні. Це позиція «якби—ж—тількерів» або «мені—слід—було—берів».

4. «Я–, Ти–». Це позиція «безнадійності»: «Чому б не накласти на себе руки або чому б не схибнутися». З клінічної позиції, це шизоїдна чи шизофренічна особистість59.

Ці позиції є універсальними для всього людства, бо всі люди годуються від грудей матері або з пляшечок і саме звідти отримують це послання, яке пізніше посилюється, коли людина навчається правил поведінки, – неважливо, джунглі це, нетрі, кооперативний будинок чи садиба, що дісталась у спадок від предків. Навіть у маленьких неписьменних спільнотах, які антропологи вивчають заради їхніх «культур», де всі виховуються за тими самими давніми правилами, є досить індивідуальних відмінностей між матерями (й батьками), які дають стандартні плоди. Переможцями можна назвати вождів і знахарів, впливових багатіїв та капіталістів, які володіють тисячею голів худоби або чиї статки вимірюються в сто тисяч коренеплодів ямсу. Невдах можна знайти у психіатричних лікарнях Папеете, Порт-Морсбі й Дакара або, можливо, у в’язниці ЇЇ Величності в Суві. У кожній із цих позицій вже закладено власний тип сценарію та його закінчення. Навіть у цій країні, де існує десять тисяч «культур», є лише кілька варіантів закінчення, і жоден з них не відрізняється від тих, що існують в інших країнах.

Через те, що кожна людина є продуктом мільйонів моментів, тисячі станів душі, сотні пригод і зазвичай двох різних батьків, ретельне вивчення її позиції виявить безліч труднощів та очевидних суперечностей. А втім, звичайно можна виявити одну основну позицію, щиру або нещиру, жорстку чи нестабільну, на якій тримається її життя і на ґрунті якої розвиваються її ігри та сценарій. Це необхідно для того, щоб людина могла відчувати, що міцно стоїть на ногах; вона не схоче відмовлятися від цієї позиції, бо це все одно що відмовитися від фундаменту власного будинку. Наприклад, жінка, яка вважає дуже значущим те, що вона є бідною, тимчасом як інші багаті («Я–, Вони+»), не відмовиться від цієї думки лише через те, що одержала велику суму грошей. Це не зробить жінку заможною у власних очах; це просто робить її бідною людиною, якій пощастило отримати певні активи. Її однокласниця, яка гадає, що важливо бути багатою, на противагу знедоленим біднякам («Я+, Вони–»), не кине своєї позиції, якщо втратить гроші; це не робить її вбогою, а лише багатою людиною, в якої виникли тимчасові фінансові труднощі.

Ця цілеспрямованість, як ми побачимо пізніше, пояснює те життя, яке вела Попелюшка після того, як вийшла заміж за принца, а також той факт, що люди з першою позицією («Я+, Ти+») стають добрими лідерами, бо навіть у найбільших негараздах вони зберігають універсальну повагу до себе й тих, за кого відповідальні. Таким чином, чотири основні позиції – 1) «Я+, Ти+» (успіх); 2) «Я+, Ти–» (зарозумілість); 3) «Я–, Ти+» (депресивна); 4) «Я–, Ти–» (безнадійність) – зрідка можна змінити лише за рахунок зовнішніх обставин. Стабільні зміни мусять відбуватися зсередини, або спонтанно, або під певним «терапевтичним» впливом – під впливом професійного лікування чи любові, яка є природною психотерапією.

Однак є ті, чиїм переконанням бракує переконливості, тому вони мають вибір і перемикаються між двома позиціями: наприклад, між «Я+, Ти+» або «Я–, Ти–»; або між «Я+, Ти–» та «Я–, Ти+». Такі люди, якщо говорити про їхню позицію, належать до невпевнених або нестабільних особистостей. Безпечними й стабільними є ті, чию позицію, міцна вона чи жалюгідна, не можна похитнути. Для того щоб позиція мала якусь практичну цінність, вона не має бути переможена змінами настрою та ваганнями невпевненої людини. Транзакційний підхід – виявлення того, що насправді зроблено або сказано у певний момент, – бере це до уваги. Якщо А опівдні поводиться так, ніби він займає першу позицію («Я+, Ти+»), то ми кажемо, «що А на першій позиції». Якщо о 6-й вечора він поводиться так, ніби посів третю позицію («Я–, Ти+»), то кажемо: «Опівдні А був на першій позиції, а за обставин о 6-й вечора він – на третій». Із цього ми можемо зробити висновки: 1) А є нестабільним у першій позиції і 2) він має симптоми, що проявляються за певних обставин. Якщо ж він за будь-яких обставин поводиться так, як людина на першій позиції, то кажемо, що «А є стабільним на першій позиції», з чого ми можемо спрогнозувати, що: 1) А є переможцем; 2) якщо він перебуває на лікуванні, то зараз він видужує; і 3) він є вільним від ігор або принаймні не відчуває непереборного потягу до ігор і має соціальний контроль – можливість вирішувати, хоче він грати чи ні в будь-який момент. Якщо Б за всіх обставин поводиться так, як людина на четвертій позиції, ми кажемо, що «Б є стабільним на четвертій позиції», і прогнозуємо, що: 1) Б є невдахою; 2) його важко буде вилікувати і 3) він не зможе стриматися та не грати в ігри, які доводитимуть, що життя є марним.

Усе це робиться за допомогою ретельного аналізу транзакцій, у яких беруть участь А і Б.

Створивши прогнози, їх можна легко перевірити за допомогою більшої кількості спостережень. Якщо подальша перевірка їх не підтверджує, то можна зробити висновок про те, що аналіз був неякісним або теорія позицій є хибною і до неї треба внести зміни. Якщо прогнози підтверджуються, це зміцнює теорію. На цей момент її підтримують докази.