Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 29

Під ту пору, коли батьки починають казати: «Думаю, краще я тебе підвезу, дорогенький» або «Підніми свою дупу з ліжка» чи навіть «Я тобі мізки виб’ю, якщо ти цього не зробиш», дитина вже має певні переконання щодо себе та свого оточення, особливо щодо батьків. Ці переконання щонайчастіше залишаються з нею все життя, і їх можна представити в такому вигляді: 1) «Зі мною все гаразд» або 2) «Зі мною не все гаразд»; 3) «З тобою все гаразд» або 4) «З тобою не все гаразд». На підставі цього людина може ухвалювати певні життєві рішення. «Світ чудовий, одного дня я зроблю його ліпшим» – за допомогою науки, служіння, поезії й музики. «Світ поганий, одного дня я накладу на себе руки» – або вб’ю когось іншого, з’їду з глузду чи замкнуся в собі. Можливо, це посередній світ, де ви робите те, що мусите робити, і в перерві між цим маєте задоволення; або жорстокий світ, де ви робите добро, вдягнувши білий комірець і перебираючи чужі документи; або скрушний світ, де ви волочите ноги, згинаєтесь або домовляєтеся, чи протискаєтеся вперед і боретеся за життя; або безрадісний світ, де ви сидите у барі, на щось сподіваючись; або світ, де всі старання марні й ви здалися.