Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 27

У своїй книжці «Як не називати дитину» Роджер Прайс перелічує поширені американські імена й одним реченням описує тип особистості, пов’язаний з кожним. Точність або принаймні правдоподібність його описів становлять чималий інтерес для сценарного аналізу. Немає сумніву, що в багатьох випадках імена, скорочені форми імен, чи прізвиська, чи будь-яке ім’я, яке дали невинному немовляті, є чіткою вказівкою на те, яким хочуть бачити його життя батьки; йому (їй) доведеться боротися з цим впливом, який триватиме і в інших формах, якщо він чи вона відхилиться від очевидного натяку56. Як індикатори сценаріїв, імена найчастіше чіпляються за дитину в середній школі, де хлопчик або дівчинка дізнається про своїх славетних тезок у міфах чи історії або де його (її) однокласники більшою чи меншою жорстокістю переконують їх у прихованому сенсі їхніх імен. Це те, що батькам слід проконтролювати та передбачити.

Є чотири шляхи, коли ім’я може стати частиною сценарію: цілеспрямований, випадковий, ненавмисний і неминучий.

1. Цілеспрямований. Це ім’я може бути дуже спеціалізованим, наприклад, Септімус С. (став професором класичної філософії), Ґален Е. (став лікарем57), Наполеон (став капралом) або Ісус, поширене ім’я у Центральній Америці. Або це може бути якийсь варіант поширеного імені. Чарлз і Фредерик були королями й імператорами. Хлопчик, якого мати незмінно називає Чарлзом або Фредериком і який наполягає, щоб так само його називало й оточення, живе зовсім по-іншому, ніж той, кого називають Чаком або Фредом, тимчасом як Чарлі й Фредді, ймовірно, будуть зовсім іншої масті. Коли хлопчика називають на честь батька або дівчинку на честь матері, то це зазвичай цілеспрямований вчинок батьків, який накладає на дітей зобов’язання, до виконання яких вони можуть бути байдужими, ба навіть активно бунтуватимуть проти цього, тому ввесь їхній життєвий план буде просякнутий легкою гіркотою чи сильною образою.

2. Випадковий. Дівчинку називають Дурлін або Аспазією, а хлопчика Мармадьюком; у них може все бути гаразд в одному штаті або школі, але якщо їхні батьки ризикнуть кудись переїхати, то дітей можуть змусити різко втямити сенс своїх імен і зайняти щодо них певну позицію. Те саме може статися з хлопчиком на ім’я Лінн і дівчинкою на ім’я Тоні.

3. Ненавмисний. Імена, схожі на прізвиська тварин на кшталт Баб, Сіс або Джуніор можуть і не приліпитися до людини, але часто буває саме так, і людина залишається Бабом, Сісом або Джуніором на все життя, байдуже з власної волі чи вимушено.

4. Неминучий. Прізвища – це інше питання, оскільки батьки не мають великого вибору, окрім того, що дісталося їм від предків. Існує багато шляхетних європейських прізвищ, що мають нецензурне звучання в англійській мові; як похмуро зауважив один чоловік: «Мені пощастило. У моєму прізвищі лиш одне брудне слово». Особливо звертали на це увагу в середній школі, де він потерпав не лише від принижень, що випадають на долю іммігрантів, а й був готовим об’єктом для непристойних жартів. Але і в діловому світі він відчув, що його прізвище не є плюсом. Деякі люди у такій прикрій ситуації вважають, що вони прокляті своїми предками і від народження приречені бути невдахами. З іншого боку, Христос теж не рідкісне прізвище, і це створює сценарну проблему, хоча й іншого ґатунку, для хлопчиків, які ходять до церкви. Недивно, що Г. Гед і В. Р. Брейн58 обидва стали відомими неврологами.

Крім запитань «Хто вибрав ваше ім’я?» і «Звідки походить ваше прізвище?» пацієнта слід також у кожному випадку запитувати: «Чи ви колись читали, що написано у вашому свідоцтві про народження?» Якщо ні, то пацієнта слід проінструктувати, щоб він зробив це, або ще краще, приніс документ психіатру. Приблизно в 50 відсотків людей свідоцтва про народження викликають подив, коли вони вперше уважно їх читають, виявляючи, що щось проґавили, хибно зрозуміли, або знаходячи інформацію, про яку не знали. Часто ім’я у документі відрізняється від того, яким їх називали все життя, і тим більшим є їхнє приголомшення або смуток. Майже всі ці несподіванки кидатимуть додаткове світло на сценарії батьків та середовище, у якому народився пацієнт.