Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 42

Провокація чи спокуса – це те, що створює розпусників, наркоманів, злочинців, азартних гравців та інших осіб зі сценаріями невдах. Для хлопчика це справжня сцена з «Одіссеї» – мати грає Сирену, що заманює його, тягнучи до загибелі, або Цирцею, яка перетворює його на свиню. Для дівчинки це батько як Брудний Старий. У перші роки життя приманка звучить як загальний заклик бути невдахою: «Ну який він незграбний, ха-ха» або «Ну як вона хріново ходить, ги-ги». Потім вона переходить до більш конкретних кпинів і спроб роздражнити. «Він завжди стукається головою, ха-ха» або «Вона завжди губить труси, ха-ха». У підлітковому віці цьому сприяють особисті транзакції: «Придивися, дитинко!» (і, можливо, випадковий або цілеспрямований дотик), «Випий», «Зараз твій шанс», «Та кинь ти це все, хіба не однаково», і кожна з них супроводжується «ха-ха» чи «ги-ги».

Приманка є Батьківським голосом, що нашіптує дитині у важливі моменти: не переставай думати про секс і гроші, не дозволяй, щоб це зійшло їм з рук. «Давай, малий. Що ти втрачаєш?» Це демон у Батькові, й на нього реагує демон у Дитині. Потім Батько робить швидке перемикання – і Єдер зганьбився. «Ти як завжди», – каже веселий Батько, а Єдер відповідає: «Ха-ха!» і, як кажуть по-простому, «усміхається, наче дебіл».

Приманка є тим, що сприяє виникненню комплексів у дітей, і тому вона, вочевидь, починає застосовуватися рано. Один з батьків використовує прагнення близькості в дитини і перетворює його на стремління до чогось іншого. Тільки-но ця збочена любов закріплюється, вона перетворюється на комплекс.