Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 38

Транзакційні аналітики не починали з ідеї, що життєві плани людей побудовано як міфи та казки. Вони просто помітили, що остаточна доля людини, схоже, радше визначається рішеннями, прийнятими в дитинстві, ніж плануванням у дорослому віці. Незалежно від того, що люди думали або казали про те, як чинитимуть зі своїм життям, ними, здається, рухав якийсь внутрішній потяг, що змушував їх прагнути остаточного виграшу, який часто відрізнявся від того, що вони писали в автобіографіях чи резюме. Багато з тих, хто заявляв, що хоче заробити грошей, втрачали їх, тимчасом як інші навколо них ставали заможними. Ті, хто заявляв, що шукає любові, знаходили ненависть навіть у тих, хто їх любив. Батьки, які заявляли, що зробили все, щоб їхні діти були щасливими, закінчували своє життя як наркомани, в’язні чи самогубці. Люди, які доброчесно вивчали Біблію, скоювали вбивства та ґвалтували дітей. Це були суперечності, що існували з самого початку виникнення людської раси; ті, про які співали опери й завдяки яким розпродавалися газети.

Поступово стало зрозуміло, що хоча жодна з цих суперечностей не є логічною для Дорослого, вона є логічною для Дитячої частини особистості. Це була та частина, яка полюбляла міфи й казки і вірила в те, що колись світ був або міг бути таким. Тому недивно було виявити, що діти, плануючи власне життя, часто дотримувалися сюжету улюбленої історії. Справжньою несподіванкою було те, що ці плани й далі існували двадцять, сорок або вісімдесят років і в підсумку зазвичай переважували «здоровий глузд». Якщо фахівці простежували їхнє життя до самогубства, автомобільної аварії, ув’язнення чи білої гарячки, аби виявити, що насправді сталось, і при цьому не зважати на «діагноз», то невдовзі з’ясовувалося: майже всі ці наслідки були заплановані ще до шести років64. Ці плани або сценарії мали певні спільні елементи, що формували сценарний апарат. Схоже, той самий апарат працював і в добрих сценаріях: письменників, лідерів, героїв, шанованих предків та людей, що посідали високе становище у своїй професії. Цей апарат має стосунок до того, як структурується життєвий цикл, і виявляється таким самим, як апарат, що з цією самою метою використовували в казках.

У таких історіях програмують велетні й велетки, велетні-людожери та відьми, феї-хресні і вдячні почвари, а також похмурі чарівники обох статей. У реальному житті всі ці ролі грають батьки.

Психотерапевти знають про «погані» сценарії більше, ніж про «добрі», бо вони є драматичнішими, і люди витрачають більше часу, розповідаючи про них. Фройд, наприклад, цитує незліченні історії хвороби невдах, а єдиними тріумфаторами в його працях є Мойсей, Леонардо да Вінчі та він сам. Лише нечисленні переможці намагаються розібратись, як вони стали на цей шлях, тимчасом як невдахи дуже часто прагнуть дізнатися, чи можуть вони щось змінити. Тому в наступних розділах ми будемо мати справу насамперед зі сценаріями невдах, де наші знання є доволі точними. Там сценарний апарат складається з ось яких елементів, що перетворюються дитиною на марсіанські накази.

1. Батьки розповідають дитині, як завершити своє життя. Фрази «Забирайся!» та «Щоб ти здох!» є смертельними вироками. Так само як «Помри багатим». «Ти закінчиш, як твій батько (алкоголік)» – це довічне ув’язнення. Такий наказ називається розв’язкою сценарію або прокляттям.

2. Потім вони віддають дитині нечесний негативний наказ, який втримає її від зняття прокляття: «Не набридай мені!» чи «Не мудруй!» (= «Забирайся!») або «Перестань скаржитися!» (= «Щоб ти здох!») Це сценарний припис або стопор. Приписи віддаються такими Я-станами, як Батько-контролер чи божевільна Дитина.

3. Батьки заохочують поведінку, що призведе до розв’язки: «Випий!» або «Ти ж не збираєшся дозволити, щоб він залишився безкарним!» Це називається сценарною провокацією чи приманкою. Вона походить від зловмисного Я-стану Дитини, або демона, в одному з батьків і зазвичай супроводжується вигуком «ха-ха».

4. Також вони дають дитині настанову вбити час, поки вона чекає на дії. Це робиться у формі моральної заповіді. «Працюй старанно!» може означати: «Увесь тиждень працюй старанно, тоді можеш напитися в суботу ввечері». «Бережи кожну копійку!» може означати: «Бережи кожну копійку, щоб ти міг утратити всі гроші відразу». Це гасло антисценарію, що походить від Я-стану турботливого Батька.

5. Крім того, вони вчать дитину того, що вона має знати в реальному житті, щоб виконати сценарій: як змішувати напої, як вести облік, як обманювати. Це шаблон або програма, одна з форм інструкції Дорослого.

6. Дитина ж, зі свого боку, має спонуки й імпульси, що борються з усім сценарним апаратом, накладеним на неї батьками. «Постукай у двері» (на противагу «Забирайся»), «Поводься розумно», «Відпочинь» (на противагу «Працюй старанно!»), «Витрать усе зараз!» (на противагу «Бережи кожну копійку»), «Зроби все навпаки». Вони називаються сценарними імпульсами чи демоном.

7. Одним зі способів зняти прокляття є кудись заховатися. «Ти зможеш досягти успіху після того, як тобі виповниться сорок». Ця фраза, що знімає прокляття, називається антисценарієм або внутрішнім звільненням. Утім, часто єдиним антисценарієм є смерть. «Ти матимеш свою винагороду на небесах».

Той самий апарат для структурування часу виявлено в міфах і казках. Розв’язка чи прокляття – «Забирайся!» (Гензель та Ґретель) або «Щоб ти здох!» (Білосніжка і Спляча Красуня). Припис або стопор: «Не будь занадто допитливим!» (Адам та Єва, Пандора). Провокація чи приманка: «Проколи собі палець веретеном, ха-ха» (Спляча Красуня). Гасло контрсценарію: «Працюй старанно, доки не зустрінеш принца!» (Карі Дерев’яна Сукня) або «Будь милим, доки вона не скаже, що кохає тебе!» (Красуня та Чудовисько). Шаблон або програма: «Будь добрим із тваринами, і вони допоможуть тобі, коли виникне потреба» (Золотоволоска»). Імпульс або демон: «Я лише раз гляну!» (Синя Борода). Антисценарій або зняття прокляття: «Ти перестанеш бути жабою, коли вона кине тебе об стіну» (Принц-Жаба) чи «Будеш вільний після того, як відпрацюєш дванадцять років» (Геркулес).

Такою є анатомія сценарного апарату. Прокляття, стопор і приманка утворюють важелі управління сценарієм, а інші чотири пункти використовують задля боротьби з ними. Проте дитина живе у казковому світі: прекрасному, посередньому чи страшному. Тому вона шукає магічного виходу, через забобони та фантазії. Коли це не спрацьовує, вона звертається по допомогу до демона.

Але демон має одну характерну рису. Коли він у дитині каже: «Я не буду тобі підкорятися, ха-ха!», демон у батькові каже: «Саме цього я від тебе й хочу, ха-ха». Таким чином, сценарна провокація та сценарні імпульси, приманка й демон працюють разом, призводячи до загибелі невдахи. Батько перемагає, коли дитина програє, а дитина програє, намагаючись перемогти. Усі ці елементи будуть розглянуті докладніше в розділі 7.