Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 41

У реальному житті приписи не мають магічної дії, а залежать від психологічних властивостей людського розуму. Недосить лише раз сказати: «Не їж цих яблук!» або «Не відчиняй цієї скрині!» Будь-який марсіанин розуміє, що припис, винесений у такий спосіб, є справжнім викликом. Щоб припис міцно засів у мозку дитини, його треба часто повторювати і карати за будь-яке порушення, хоча є й винятки – наприклад, з дітьми, яких б’ють, – тоді одне потрясіння може закарбувати припис у пам’яті на все життя.

Припис виступає найважливішою частиною сценарного апарату і відрізняється за своєю силою. Через це приписи можна класифікувати на перший, другий і третій ступені. Для кожного типу існує тенденція створювати власний тип особистості: переможець, непереможець і невдаха. (Ці терміни будуть детальніше пояснені далі. «Непереможець» – це той, хто не перемагає й не програє, йому просто вдається бути правильним.) Приписи першого ступеня (соціально прийнятні та помірні) є прямими вказівками, що посилюються через схвалення або відмову. («Ти був милим і тихим», «Не будь надто амбітним».) З ними ще можливо виростити переможця. Приписи другого ступеня (непрямі й суворі) – це хитрі вказівки, що запроваджуються в життя нечесним шляхом, за допомогою шантажу через привабливі усмішки та загрозливі похмурі погляди, що постає найкращим способом виростити непереможця («Не кажи батькові», «Тримай язика за зубами».) Приписи третього ступеня (дуже брутальні й різкі) є ірраціональними стопорами, що їх упроваджують за допомогою страху. Слова стають криками, вирази обличчя – жахливими гримасами, а тілесні покарання – злобою («Я натовчу твою кляту пику».) Це один з найбільш надійних способів створити невдаху.

Припис, як і розв’язка, ускладнюється тим, що більшість дітей мають двох батьків. Тому один може казати: «Не будь розумником», а інший: «Не поводься, як дурень». Такі суперечливі приписи ставлять дитину в скрутне становище. Але більшість одружених людей мають спільні приписи, такі як «Не будь розумником» і «Сиди тихо, інакше я тобі мозок виб’ю!», що утворюють сумну комбінацію.

Стопори насаджуються в такому ніжному віці, що батьки здаються маленькому хлопчикові або дівчинці магічними постатями. Ту частину матері, яка виносить приписи (Мати-контролер або Дитина), на професійному жаргоні називають «феєю – хресною матір’ю», якщо вона доброзичлива, і «мамою-відьмою», якщо навпаки. У деяких випадках найбільш відповідною назвою здається «материна божевільна Дитина». Аналогічно Батька-контролера називають «веселим зеленим велетнем», «потворним тролем» або «батьковою божевільною Дитиною» залежно від того, яка з цих назв дужче пасує67.