Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 36

Коли батьки втручаються або намагаються вплинути на вільне вираження своїх дітей, їхні дії по-різному тлумачаться батьками, спостерігачами й самою дитиною. Фактично є п’ять різних поглядів. 1) Те, що має на увазі один з батьків. 2) Те, що він має на увазі, на думку наївного спостерігача. 3) Буквальне значення того, що він сказав. 4) Що «насправді» мав на увазі один з батьків. 5) Висновок, який зробила з цього дитина. Перші два є «традиційними», або «земними», а останні три – «справжніми», чи «марсіанськими».

БУЧ

Розгляньмо приклад старшокласника, який сильно пив. У віці шести років мати спіймала його на тому, що він нюхав пляшку з віскі, і сказала: «Ти ще замалий, щоб пити віскі».

1) Що хотіла сказати мати: «Я не хочу, щоб мій син пив віскі». 2) Наївний спостерігач, його дядько, погодився: «Звичайно ж, вона не хоче, щоб малий пив віскі. Жодна притомна мати цього не хотіла б». 3) Що вона сказала насправді: «Ти ще замалий, щоб пити віскі». 4) Ось що вона фактично мала на увазі: «Пити віскі – це чоловіча справа, а ти ще хлопчик». 5) Який висновок зробив із цього Буч: «Коли настане час довести, що ти чоловік, тобі доведеться пити віскі».

Отже, для землянина докір матері звучав як «здоровий глузд». Але діти мислять по-марсіанському, аж доки батьки не відіб’ють у них це бажання. Ось чому їхні незіпсовані думки здаються свіжими та новими. Завдання дитини полягає в тому, щоб виявити, що насправді мають на увазі її батьки. Це допомагає підтримувати їхню любов, або хоча б їхній захист, або, у тяжких випадках, просто вижити. Та поза цим вона любить своїх батьків і головною метою в її житті є давати їм задоволення (якщо вони це дозволятимуть), і для того, щоб це зробити, вона мусить знати, чого вони насправді хочуть.

Тому з кожної їхньої вказівки вона непрямим чином намагається витягнути імперативну сутність, або марсіанське ядро. У такий спосіб вона розробляє свій життєвий план. Коти та голуби теж можуть так чинити, хоча це забирає в них більше часу. Це називається програмуванням, оскільки наслідки вказівок, імовірно, будуть постійними. Для дитини бажання батьків є наказом, і залишатиметься таким решту її життя, доки не відбудеться якогось різкого повороту. Лише важке випробування (війна, в’язниця) або екстаз (навернення, любов) можуть швидко звільнити її, тимчасом як життєвий досвід або психотерапія можуть зробити це повільніше. Смерть батьків не завжди знімає це закляття; у більшості випадків вона лише робить його більш обов’язковим. Якщо власна Дитина є радше прирученою, ніж вільною, то хай якими нікчемними є вимоги Батька, особа, що «рухає сценарій», виконуватиме їх, і незалежно від того, які жертви вимагатимуться, той, що «керує сценарієм», принесе їх. Паралель із сутенером і повією є приголомшливою. Вона радше терпітиме експлуатацію та страждання від нього, але матиме максимум задоволення, ніж ризикне вирушити у невідомий світ без його захисту.

Марсіанин сприймає слова буквально, згідно з їхніми наслідками, і судить про людей не за їхніми очевидними намірами, а за «остаточним проявом». Таким чином, багато випадків пристойного батьківського покровительства насправді виявляються непристойними завданнями. Хлопцеві-підлітку не щастило з машиною і він час від часу приносив рахунки за ремонт, що засмучувало його батька. «Добрий» батько вряди-годи спілкувався з ним на цю тему і якось поблажливо пробурчав: «Ну, це важкувато для мене, але не надто переймайся». Цю елегантну щедрість син сприйняв буквально: «Тобі таки варто потурбуватися». Та коли хлопець казав, що він хвилювався або зробив щось незвичайне, щоб спробувати якось покращити ситуацію, батько міг дорікнути йому, сказавши: «Я ж говорив тобі, не треба аж так перейматися». Марсіанський переклад цього «милого» ставлення «Не надто переймайся!» звучить таким чином: «І далі переймайся, доки я можу тобі сказати, що ти занадто сильно хвилюєшся».

Ще драматичніший приклад – офіціантка, яка майстерно маневрувала між столиками та метушливим натовпом у гамірному переповненому ресторані, тримаючи в руках тарілки з гарячими стравами. Її впевненість викликала захват і в адміністрації, і у клієнтів. Потім одного дня туди прийшли батьки – попоїсти й теж помилуватися нею. Коли вона проходила повз їхній стіл зі своїм звичним вантажем, її надмірно стурбована мати вигукнула: «Обережніше!» І вперше за свою кар’єру дівчина… Ну, навіть найбільш земний читач може закінчити цю історію без перекладу. Коротко кажучи, «Обережніше!» дуже часто означає: «Припустися помилки, щоб я сказала тобі, аби ти була обережною», а це і є кінцевим проявом. «Обережніше, ха-ха!» – це навіть більше нагадує провокацію. Як пряма Доросла вказівка, фраза «Обережніше!» можливо, й має якусь цінність, але надмірна Батьківська стурбованість або Дитячий сміх надають їй зовсім іншого змісту.

У випадку з Бучем фраза «Ти замалий, щоб випивати!», що прозвучала від матері, яка й сама пила, означала «Поквапся й починай пити, щоб я могла заперечувати», і була кінцевим проявом цього маневру. Буч розумів, що йому випаде робити це рано чи пізно, якщо він хоче домогтися вимушеної уваги матері – цього вбогого замінника любові. Її бажання, як він його витлумачив, стало його місією. Перед ним був гарний приклад у вигляді батька, який гарував на роботі, а у вихідні був п’яний, як чіп. У шістнадцять років Буч вже регулярно випивав. Коли йому було сімнадцять, його дядько всадив його за стіл, поставив пляшку віскі та промовив: «Бучу, я навчу тебе, як треба пити».

Батько казав йому зі зневажливою посмішкою: «Ти такий тупий». Це було єдине, що казав йому батько, тож Буч рано зрозумів, що треба поводитись як дурень, це ще один приклад значення марсіанського мислення, бо його батько дав зрозуміти, що «розумників» у домі не терпітиме. Фактично він говорив таке: «Краще тобі поводитися, немов дурень, поки я поруч», і Буч це розумів. Ось вам і марсіанин.

Багато дітей виховуються в сім’ях, де батько тяжко працює і сильно п’є. Важка праця є такою собі рекомендацією, як заповнювати час між випивками. Утім, пияцтво може заважати роботі і є прокляттям робітничого класу. З іншого боку, праця теж заважає пияцтву і є прокляттям для пияків. Пияцтво та робота не узгоджуються одне з одним. Якщо пияцтво є частиною життєвого плану або сценарію, то робота виступає контрсценарієм.

Сценарні вказівки Буча показано у «сценарній матриці»61 на рисунку 6. Угорі роздратований Батько всередині його батька каже: «Будь чоловіком, але не будь розумником», тимчасом як унизу його глузлива Дитина каже: «Поводься як дурень, ха-ха». Нагорі Дорослий усередині матері, який сліпо любить, каже: «Будь чоловіком, але поки що ти ще замалий», а натомість унизу її Дитина підбурює його: «Не будь мамієм, випий». Посередині Дорослий його батька за допомогою дядька показує йому, як правильно пити.