Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 26

Отто Ранк вважав, що обставини самого народження, «травма народження», накладають відбиток на психіку дитини й повторюються пізніше у символічній формі, зокрема як прагнення повернутися до блаженного миру в утробі матері, як це описав його послідовник Фодор53.Якщо це було так, то страхи й бажання, що виникають під час проходження під склепінням, де ніхто не може пройти знову, без сумніву стануть важливим елементом сценарію. Можливо, так і відбувається, але перевірити це жодним чином неможливо, навіть порівнюючи пологи з кесаревим розтином та звичайні. Отже, вплив «травми народження» на життєвий сценарій залишається в царині гіпотез. Власне, сценарії, що нібито спираються на справжній факт пологів з кесаревим розтином, є непереконливими, як і їхні театральні аналоги. Як і в «Макбеті», цю подію використовують просто як гру слів або ребус, foetus ex machina54, а не як створення серйозного підґрунтя до сценарію. Одначе цілком можливо, що дитина, якій сказали пізніше, що її народили через кесарів розтин, і яка розуміє, щό це означає, може якимось чином включити цей факт до свого сценарію і розвинути його, дізнавшись, ким були її видатні попередники. Щоб ухвалити рішення з цього питання, треба зібрати слушні клінічні випадки.

На практиці двома найпоширенішими сценаріями народження є «сценарій Знайди» та «сценарій Розірваної Матері». Сценарій Знайди виникає з фантазій названих або навіть рідних дітей про своїх «справжніх» батьків і проявляється у вигляді певної версії Міфу про народження героя, описаного Отто Ранком у однойменній книжці55. Сценарій Розірваної Матері також є поширеним і, як свідчить мій досвід, з однаковою частотою трапляється у представників обох статей. Основа до цього сценарію закладається тоді, коли мати розповідає дитині, що вона хворіє, відтоді як він чи вона народилася; або, у жорстокішій формі, що народження дитини завдало їй серйозної травми і вона вже ніколи не буде такою, як раніше. Реакція дитини та її сценарій ґрунтуються на власних спостереженнях у цьому питанні. Якщо мати дійсно залишається інвалідом або калікою протягом усього життя дитини, то особа почуватиметься змушеною взяти на себе цілковиту відповідальність за це, і жодні міркування Дорослого не переконають її Дитину, що це не її рук справа. Але якщо погіршення непомітні й, зокрема, якщо хтось із родини, надто ж батько, натякає чи стверджує, що хвороба фальшива, то сценарій пацієнта буде заповнений двозначністю, лицемірством та зловживанням. Іноді мати не висуває жодних звинувачень, але дозволяє їх робити батькові, бабусі чи тітці. Тоді цей сценарій розвивається за участю трьох гравців, з важливими повідомленнями й оголошеннями, зазвичай «поганими новинами», які приносить третя сторона. Легко побачити, що там, де сценарій Знайди проявляється як Міф про народження героя, а сценарій Розірваної Матері є Міфом про Народження Негідника, людина з народження обтяжена жахливим злочином матеревбивства. «Мати померла, народжуючи мене» – такий тягар дуже важко витримати будь-кому без сторонньої допомоги. Якщо ж мати була травмована чи має грижу сечового міхура, її ніколи не пізно прооперувати і краще менше розповідати про це згодом.