Читать книгу Потік. Психологія оптимального досвіду - Мігай Чиксентмігаї - Страница 11

Якби межі свідомості можна було розширювати нескінченно, здійснилася б одна з найдавніших мрій людства. Це майже те саме, що бути безсмертним або всемогутнім – подібним до бога. Ми могли б усе осмислювати, все відчувати, обробляти стільки інформації, що це наповнило б кожну мить нашого існування розмаїттям переживань. За своє життя ми проживали б (а чому ні?) мільйони життів.

На жаль, здатність нервової системи обробляти інформацію в кожен момент часу має певні межі. Кількість «подій», які можуть з’явитися у свідомості, бути розпізнаними й відповідно обробленими, перш ніж вони почнуть витісняти одна одну, обмежена. Ходити по кімнаті, одночасно жуючи гумку, – не надто складна річ, хоча деякі державні діячі були, подейкують, нездатні на таке; але насправді не так уже й багато інших речей можна робити одночасно. Думки мають іти одна за одною, інакше вони заплутаються. Розмірковуючи над проблемою, ми не можемо повною мірою переживати радість чи смуток. Ми не можемо одночасно бігати, співати й підбивати баланс коштів, оскільки кожна із цих дій забирає зачну частину нашого запасу уваги.

На цьому етапі нашого наукового пізнання ми наблизилися до того, щоб досить точно оцінити, скільки інформації здатна обробляти центральна нервова система. Здається, в будь-який один момент ми можемо впоратися максимум із сімома бітами інформації, такими як диференційовані звуки, зорові стимули або розпізнані нюанси емоції чи думки, і найкоротший час на те, щоб відокремити один набір бітів від іншого, становить близько 1/18 секунди. Із цих цифр випливає висновок, що людина здатна обробляти до 126 бітів інформації за секунду, або 7,560 біта за хвилину, або майже півмільйона за годину. За життя в сімдесят років, якщо вважати, що ми не спимо шістнадцять годин на добу, це складає близько 185 мільярдів бітів інформації. Це сума всього, що відбувається в нашому житті, – всіх думок, спогадів, почуттів і дій. Здається, величезна кількість. Але насправді це не зовсім так.

Обмеженість свідомості демонструє такий факт. Аби зрозуміти, що говорить інша людина, ми маємо обробляти 40 бітів інформації за секунду. Якщо вважати за верхню межу 126 бітів за секунду, із цього випливає, що теоретично ми можемо сприймати мовлення трьох людей одночасно, але тільки коли зуміємо вигнати зі свідомості всі інші думки та почуття. Ми не зможемо, скажімо, ні диференціювати інтонації мовців, ані зрозуміти, чому вони це говорять, ані зауважити, у що вони одягнені.

Звісно, ці цифри є лише приблизними на цьому етапі нашого розуміння того, як працює розум. Можна легко обґрунтувати як тезу, що здатність розуму обробляти інформацію недооцінюється, так і протилежну (що вона переоцінюється). Оптимісти стверджують, що в ході еволюції нервова система вбирає в себе «відірвані» біти інформації, тому можливості її обробки постійно розширюються. Прості функції, такі як складання чисел у стовпчик або керування автомобілем, стають автоматичними, залишаючи розум вільним для впорядкування більшої кількості даних. Ми також учимося стискати й раціоналізувати інформацію за допомогою знакових символічних засобів, таких як мова, математика, абстрактні поняття й закодовані повідомлення (англ. stylized narratives). Кожна біблійна притча, наприклад, є спробою закодувати вистражданий досвід багатьох людей за довгий час. Свідомість, як стверджують оптимісти, є «відкритою системою». По суті, вона здатна нескінченно розширюватися, і немає необхідності брати до уваги її обмеження.

Але здатність стискати інформацію не так уже й допомагає нам, як можна було б сподіватися. Як і раніше, ми витрачаємо близько 8 % часу неспання на споживання їжі й майже стільки ж на задоволення потреб тіла: миття, вдягання, гоління, відвідування вбиральні. Тільки ці два види діяльності займають 15 % нашої свідомості, виконуючи їх, ми не можемо в цей час робити нічого, що вимагає серйозної концентрації. Але навіть коли розум не зайнятий нічим зайвим, у більшості людей він і близько не досягає пікової потужності обробки інформації. Приблизно третину нашого дня займає дозвілля, і в цей дорогоцінний «вільний» час більшість людей прагнуть задіювати свій розум якомога менше. Більшу частину дозвілля (американські дорослі майже половину) вони проводять перед телевізором. Сюжети й герої популярних шоу так часто повторюються, що, хоча перегляд телепрограм вимагає обробки візуальних образів, у нього залучено дуже мало ресурсів пам’яті, мислення або волі. Не дивно, що люди відзначають найнижчі рівні концентрації, використання набутих навичок і чіткості думки, коли дивляться телевізор. Інші види звичайного відпочинку вдома ненабагато складніші. Читання більшості газет і журналів, балачки та витріщання у вікно також передбачають обробку дуже малої кількості нової інформації й, таким чином, не вимагають значної концентрації.

Отже, 185 мільярдів подій, що їх ми можемо пережити протягом нашого земного буття, – це або перебільшення, або недооцінювання. Якщо розглядати обсяг даних, які теоретично здатний обробити мозок, ця кількість може здатися замалою, але якщо ми подивимося на те, як люди насправді використовують свій розум, вона, безумовно, зависока. У будь-якому разі саме стільки подій здатна пережити окремо взята людина. Тому інформація, яку ми допускаємо у свідомість, стає надзвичайно важливою: саме вона фактично визначає зміст і якість життя.