Читать книгу Потік. Психологія оптимального досвіду - Мігай Чиксентмігаї - Страница 14

Однією з головних сил, що несприятливо впливають на свідомість, є психічний розлад, тобто інформація, яка конфліктує з наявними намірами або відволікає нас від їх здійснення. Ми називаємо цей стан по-різному, залежно від того, що переживаємо – біль, страх, гнів, тривогу чи ревнощі. Усі ці види розладів змушують увагу відволікатися на небажані об’єкти, позбавляючи нас можливості використовувати її відповідно до наших уподобань. Психічна енергія втрачає мобільність і стає неефективною.

Свідомість порушується по-різному. Наприклад, Хуліо Мартінес, працівник фабрики з виробництва аудіовізуального обладнання й один із учасників наших досліджень, почувається на роботі млявим. Поки кінопроектори плинуть перед ним на конвеєрі, він відволікається, йому насилу вдається тримати ритм рухів, необхідний для монтажу з’єднань, що є його обов’язком. Зазвичай він робить свою частину роботи вчасно, ще й залишається вільна хвилина, щоб розслабитися й перекинутися парою жартів з іншими працівниками. Але сьогодні він ледь устигає, а час від часу гальмує всю лінію. Коли сусід по конвеєру підсміюється із цього приводу, Хуліо роздратовано огризається. Упродовж робочого дня напруження зростає і проривається в його спілкуванні з колегами.

Проблема Хуліо проста, майже тривіальна, але сильно тисне на нього. Кілька днів тому, їдучи додому, він зауважив, що одна з шин його автівки просіла. Наступного ранку обід колеса майже торкався землі. Зарплатню Хуліо мав отримати не раніше кінця наступного тижня, а доти, він був упевнений, у нього не вистачить грошей навіть залатати шину, не те що купити нову. Як узяти кредит, він іще не знав. Завод розташований у передмісті, десь у двадцяти милях від його житла, а він має приїжджати на роботу на 8:00. Єдине, що спало на думку Хуліо, – зранку обережно доїхати до станції технічного обслуговування, накачати шини, а потім мчати на роботу якомога швидше. Після роботи шина знову здулася, тож він підкачав її на заправці біля заводу й поїхав додому.

До ранку, про який ідеться, він чинив так уже три дні поспіль, сподіваючись дотягнути до зарплатні. Але сьогодні по дорозі до фабрики він ледве впорався з керуванням, оскільки обід колеса вже сплющився. Весь день він непокоївся: «Як мені дістатися додому ввечері? І як я потраплю на роботу завтра вранці?» Ці питання знов і знов гризли його, заважаючи зосередитися на роботі й псуючи настрій.

Хуліо – гарний приклад того, що відбувається, коли порушується внутрішній лад особистості. Базова картина завжди однакова: у свідомості з’являється інформація, що суперечить цілям людини. Залежно від того, наскільки сконцентроване Я на цій меті й наскільки серйозною є загроза, певна частина уваги має бути мобілізована для її усунення, тож на інші справи залишається менше вільної уваги. Для Хуліо мета зберегти роботу має дуже високий пріоритет. Якби він утратив її, усі інші його цілі були б поставлені під загрозу. Отже, збереження роботи необхідне для підтримання цілісності його Я. Спущене колесо загрожує роботі, а отже, відбирає дуже багато психічної енергії.

Коли інформація порушує свідомість, загрожуючи її цілям, ми впадаємо в стан внутрішнього розладу, або психічної ентропії, дезорганізації Я, що знижує його ефективність. Тривалі переживання такого типу можуть послабити Я настільки, що воно стане нездатним вкладати увагу й домагатися своїх цілей.

Проблема Хуліо була досить помірною та минущою. Більш серйозним прикладом психічної ентропії є випадок Джима Харріса, дуже талановитого старшокласника, що брав участь в одному з наших досліджень. Залишившись сам удома в середу ввечері, він стояв перед дзеркалом у колишній спальні батьків. На плеєрі біля його ніг грав запис Grateful Dead, який він слухав майже безперервно впродовж минулого тижня. Джим примірював улюблене вбрання свого батька, важку зелену замшеву сорочку, яку батько надягав завжди, коли вони разом вирушали в похід. Провівши рукою по теплій матерії, Джим згадав затишне відчуття, коли він сидів, притулившись до батька, в прокуреному наметі, а гагари ґелґотали на озері. У правій руці Джим тримав великі швейні ножиці. Рукави були задовгими для нього, і він розмірковував, чи варто обрізати їх. Батько розлютиться… а може, навіть не помітить? Через кілька годин по тому Джим лежав у своєму ліжку, а на тумбочці поряд стояла пляшка аспірину, порожня, хоча ще недавно в ній було сімдесят пігулок.

Батьки Джима розійшлися рік тому, а на той момент офіційно розлучалися. Протягом тижня, поки ходив до школи, Джим жив із матір’ю. У п’ятницю ввечері він збирав речі й вирушав у новий дім свого батька в передмісті. Однією з проблем за такого розкладу було те, що він не міг спілкуватися з друзями: протягом тижня вони були занадто зайняті, а на вихідних Джим застрягав на чужій території, де нікого не знав. У вільний час він висів на телефоні, намагаючись хоч якось поспілкуватися з друзями, або слухав музику, яка здавалася йому відлунням самотності, що гризла його зсередини. Але найстрашніше було не це: Джим відчував, що батьки постійно борються за його відданість. Вони без упину відпускали єхидні зауваження один про одного, намагаючись примусити Джима відчувати провину, якщо він проявляв інтерес і любов до одного з них у присутності іншого. «Допоможіть! – написав він у своєму щоденнику за кілька днів до спроби самогубства. – Я не хочу ненавидіти ані маму, ані тата. Я хочу, щоб вони перестали примушувати мене до цього».

На щастя, того вечора сестра Джима помітила порожню пляшечку з-під аспірину й зателефонувала матері. Джим опинився в лікарні, де йому промили шлунок і за кілька днів поставили на ноги. Тисячам підлітків його віку не пощастило так, як йому.

Спущене колесо, що тимчасово увігнало в паніку Хуліо, і розлучення батьків, яке ледь не вбило Джима, діяли не безпосередньо, як фізичні причини, що викликають фізичні ефекти, як, наприклад, один більярдний шар вдаряє по іншому, посилаючи його в передбачуваному напрямі. Зовнішня подія відображається у свідомості просто як інформація й не обов’язково має позитивне чи негативне емоційне забарвлення. А Я вже інтерпретує цю інформацію в контексті власних інтересів, а також визначає, є вона шкідливою чи ні. Наприклад, якби Хуліо мав більше грошей або кредит, його проблема була б незначною. Якби раніше він уклав більше психічної енергії в те, щоб завести друзів на роботі, спущене колесо не увігнало б його в паніку, тому що він завжди міг би попросити когось із колег підвозити його декілька днів. А якби він був більш упевненим у собі, тимчасова невдача не вплинула б на нього так сильно, бо він вірив би у свою здатність, врешті-решт, подолати її. Аналогічно, якби Джим був більш незалежним, розлучення батьків не зачепило б його так глибоко. Але з огляду на вік його власні цілі були надто тісно пов’язані з цілями батька й матері, тому розрив між ними спричинив розкол у його самосвідомості. Якби він мав близьких друзів або його список успішно досягнутих цілей був би довшим, йому б вистачило сил зберегти свою цілісність. Йому пощастило, що після нещастя його батьки усвідомили серйозність ситуації, звернулися по допомогу для себе і для сина й відновили досить стабільні відносини із Джимом, щоб дати йому можливість і далі будувати міцну власну особистість.

Кожен фрагмент інформації, яку ми обробляємо, отримує оцінку нашого Я. Чи загрожує це нашим цілям, чи підтримує їх, чи є нейтральним щодо них? Звістка про падіння фондового ринку засмутить банкіра, але може зміцнити впевненість політика. Нова порція інформації або внесе у свідомість розлад і змусить нас мобілізуватися, щоб протистояти загрозі, або посприяє зміцненню наших цілей, вивільняючи тим самим психічну енергію.