Читать книгу Потік. Психологія оптимального досвіду - Мігай Чиксентмігаї - Страница 5

Хоча було вже написано багато статей і книг про потік для фахівців, це вперше дослідження оптимальних переживань представлено широкому колу читачів з метою обговорити його можливий вплив на життя конкретних людей. Однак ця книга не належить до посібників типу «Зроби сам». Тисячі таких томів стоять на полицях або припадають порохом на складах книжкових магазинів, пояснюючи, як стати багатими, сильними, коханими чи стрункими. У них, як у кулінарних книгах, розповідається, як досягти певної обмеженої мети, що її насправді мало хто здатний досягти. Але навіть якщо поради спрацюють, що буде потім, коли хтось якимсь незбагненним чином таки перетвориться на стрункого, м’язистого, усім любого мільйонера? Зазвичай відбувається от що: людина знов опиняється у відправній точці, з новим списком бажань, так само незадоволена, як і раніше. Для справжнього задоволення людині потрібно не схуднути чи розбагатіти, а почуватися добре у своєму житті. У пошуках щастя часткові рішення не спрацьовують.

Хоча ці книжки пишуться з найкращими намірами, вони не здатні надати рецепти досягнення щастя, тому що оптимальне переживання залежить від здатності контролювати те, що відбувається у свідомості, мить за миттю, і кожна людина має досягти його, виходячи з власних індивідуальних зусиль і творчих здібностей. Чим, однак, може допомогти книжка, і що, власне, я маю намір зробити в цьому конкретному виданні – це в рамках теорії потоку розглянути приклади того, як можна перетворити життя на більш приємне й упорядковане, дати читачам привід поміркувати над цим і зробити власні висновки.

Замість подавати списки того, що треба й чого не треба робити, ця книжка пропонує вам здійснити подорож країною розуму за допомогою карти, накресленої інструментами науки. Ніхто не обіцяє, що ця пригода буде легкою, але пригоди й не повинні бути легкими. Без певних інтелектуальних зусиль, готовності всерйоз замислюватися над власними переживаннями ви не матимете з неї багато користі.

«Потік» вивчає процес досягнення щастя через контроль над нашим внутрішнім життям. Ми почнемо з розгляду питання, як працює свідомість і як нею керувати (розділ 2), адже тільки коли ми зрозуміємо, як формуються суб’єктивні стани нашої свідомості, ми зможемо ними оволодіти. Усе, що ми відчуваємо – радість чи біль, інтерес чи нудьга, – представлено у свідомості як інформація. Якщо ми навчимося контролювати цю інформацію, то зможемо вирішувати, яким буде наше життя.

Оптимальний внутрішній стан – коли у свідомості панує лад. Це відбувається, коли психічна енергія, або увага, спрямована на досягнення реальних цілей, а наші вміння відповідають необхідним для цього вимогам. Прагнення до мети упорядковує свідомість, оскільки людина має зосередити увагу на поточному завданні й миттєво забуває про все інше. Саме ці періоди боротьби та долання труднощів люди вважають найрадіснішими у своєму житті (розділ 3). Людина, яка досягла контролю над психічною енергією і вклала її у свідомо обрану мету, не може не перетворитися на більш складну істоту. Напружуючи свої здібності, рухаючись до вищих завдань, така людина стає все більш неординарною особистістю.

Щоб зрозуміти, чому деякі речі, які ми робимо, є більш приємними, ніж інші, маємо переглянути умови переживання потокового стану (розділ 4). «Потік» – так люди описують свій душевний стан, коли в їхній свідомості панують лад і гармонія й вони займаються чимось заради самого процесу. Якщо розглянути деякі види діяльності, які послідовно створюють потік (наприклад, спорт, ігри, мистецтво, різноманітні хобі тощо), можна зрозуміти, що робить людей щасливими.

Але самі лише ігри й заняття мистецтвом не здатні підвищити якість життя. Аби досягти контролю над тим, що відбувається у свідомості, ми можемо спиратися на практично не обмежений спектр можливостей для отримання задоволення, таких, наприклад, як удосконалення фізичних і сенсорних навичок через будь-які заняття – від спорту до музики та йоги (розділ 5) – або розвиток здатності оперувати символами, що лежить в основі таких сфер діяльності, як поезія, філософія, математика (розділ 6).

Більшість людей витрачають значну частину життя, працюючи та спілкуючись із оточенням, особливо з членами своїх сімей. Тому дуже важливо навчитися перетворювати роботу на діяльність, що створює потік (розділ 7), і поміркувати над тим, як зробити стосунки з батьками, дружинами, дітьми, друзями більш приємними (розділ 8).

Багато життів зруйновано трагічними випадками, і навіть найщасливіші з нас потерпають від різних стресів. Але удари долі не обов’язково мають позбавити нас відчуття щастя. Саме те, як люди реагують на стрес, визначає, чи зможуть вони, зрештою, обернути тяжкі випробування собі на користь, чи будуть повністю розчавлені. Розділ 9 описує, як люди примудряються насолоджуватися життям попри всі негаразди.

І, нарешті, останнім кроком буде розповідь про те, як людям вдається об’єднати весь набутий досвід у єдину осмислену картину (розділ 10). Коли це стається й людина відчуває, що контролює своє життя, що воно має сенс, більшого годі й бажати. Той факт, що ви не надто стрункі, багаті чи сильні, вже не має значення. Гомін очікувань у свідомості, що досі постійно зростав, змовкає; незадоволені потреби більше не турбують розум. Навіть найнудніші переживання стають радісними.

Отже, у книзі буде досліджено, які чинники сприяють досягненню цих цілей. Як керувати свідомістю? Як упорядкувати її таким чином, щоб зробити переживання приємними? Як стати більш складною особистістю? І, нарешті, як надати життю сенс? Шлях до досягнення цих цілей є відносно простим у теорії, але доволі складним на практиці. Самі правила цілком зрозумілі й доступні для кожного. Але багато сил як усередині нас, так і ззовні стоять на шляху до мети. Це трохи схоже на «кампанії зі схуднення»: усі знають, що потрібно робити, кожен прагне це зробити, але для багатьох це майже неможливо. Однак тут ставки вищі. Ідеться не про те, як позбутися кількох зайвих кілограмів, а про те, щоб не втратити шанс справді прожити своє життя.

Перш ніж окреслити шлях до оптимального переживання, необхідно коротко розглянути деякі перешкоди на цьому шляху, закладені в людській натурі. У давніх казках перш ніж зажити довго й щасливо, герою в його мандрах доводилося протистояти лютим драконам і злим чаклунам. Ця метафора цілком застосовна до досліджень людської психіки. Основна причина того, що людям так важко досягти щастя, полягає, на мою думку, в тому, що, всупереч міфам, складеним людством для самозаспокоєння, всесвіт не був створений для задоволення наших потреб. Фрустрація є невід’ємною складовою життя. До того ж щоразу, як нам вдається тимчасово задовольнити деякі свої потреби, ми в ту саму мить починаємо прагнути більшого. Ця хронічна незадоволеність – друга перешкода, що стоїть на шляху людини до щастя.

Щоб дати собі раду із цими перешкодами, кожна культура розробила власні «захисні пристрої» – релігії, філософські учення, мистецтво й інші засоби розради, які захищають нас від хаосу. Вони допомагають нам повірити, що ми контролюємо події свого життя, і дають підстави бути задоволеними своєю долею. Але цей захист є тимчасовим. За кілька століть, а то й десятиліть релігія чи переконання зношуються й уже не забезпечують духовної підтримки, як на початку.

Коли люди намагаються досягти щастя без опори на релігію, вони зазвичай прагнуть до задоволень, біологічно запрограмованих або таких, що вважаються привабливими в суспільстві, до якого вони належать. Багатство, влада й секс домінують серед інших людських цілей і прагнень. Але якість життя таким чином поліпшити неможливо. Тільки безпосереднє управління переживанням, уміння щомиті отримувати задоволення від усього, що ми робимо, здатні подолати перешкоди на шляху до реалізації мети.