Читать книгу Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941 - Андрій Галушка - Страница 12

О 5-й годині 13 грудня 1939 року крейсери Force G побачили супротивника приблизно за 300 миль на схід від затоки Ріо-де-ла-Плата. Ланґсдорф також їх побачив, але помилився, визначивши, що перед ним легкий крейсер і два есмінці32, і дав команду атакувати. О 6:17 почався бій. Німецький капітан скоро зрозумів свою помилку і прийняв рішення зосередити вогонь на британському важкому крейсері як на найбільш небезпечному супротивникові.

Під час бою в німецький панцерник влучило три 203-міліметрові снаряди з «Exeter» і 17 снарядів із легких крейсерів. Снаряди з «Exeter» показали, що здатні пробити 150 міліметрів сталі, яка захищала «Graf Spee». Вони пошкодили систему подачі палива, систему опріснення води, головний далекомір, а уламки одного снаряда поранили самого Ланґсдорфа.

Німецький кишеньковий панцерник «Admiral Graf Spee» тоне на рейді Монтевідео. 17 грудня 1939 року

В «Exeter» влучило п’ять 283-міліметрових снарядів та кілька 152-міліметрових. Було розбито дві артилерійські вежі на «Exeter», так само на «Ajax». Один 283-міліметровий снаряд влучив у капітанський місток на «Exeter», убивши всіх, хто там перебував, окрім капітана та двох офіцерів. Система керування крейсером була пошкоджена. Якби Ланґсдорф продовжив вести вогонь по «Exeter», то незабаром би зміг його пустити на дно. Легкі крейсери достатньо наблизилися до панцерника і стали більш небезпечним супротивником. Снаряди з їхніх 152-міліметрових гармат вивели з ладу башту головного калібру, пошкодили гармати й торпедні апарати. Це дало можливість пошкодженому «Exeter» вийти з бою, сховавшись за димовою завісою.

Через пошкодження, а головне через те, що панцерник витратив у бою майже дві третини снарядів головного калібру, німецький капітан прийняв рішення вийти з бою та шукати притулок у нейтральному порту Монтевідео. Загинуло 36 членів команди, 60 було поранено. У той же час «Exeter» повернув на південь, до Фолклендських островів, а на його місце незабаром прийшов «Cumberland».

Німецька почесна варта біля труни капітана «Admiral Graf Spee» Ганса Ланґсдорфа

Британські крейсери заблокували «Admiral Graf Spee» в бухті Монтевідео33. Радіо Бі-Бі-Сі передавало, що до Монтевідео наближаються панцерний крейсер «Renown» і авіаносець «Ark Royal». Німецький капітан повірив, що в нього немає надії вирватися з пастки. Можливості перевірити ці відомості не було. У будь-якому разі, пального в панцерника залишалося тільки на 16 годин ходу.

Згідно з міжнародними угодами, корабель воюючої сторони не мав права перебувати в нейтральному порту більш як 72 години – Британія й Франція здійснили дипломатичний тиск на уругвайський уряд, щоб цей термін не було продовжено. 16 грудня вранці Ланґсдорф надіслав до Берліна рапорт про ситуацію, де просив дозволу затопити корабель. Гітлер згодився. Перед смерком 17 грудня 1939 року Ланґсдорф вивів свій корабель до виходу з гавані Монтевідео, де підірвав і затопив його. Перед тим він звільнив полонених британських моряків, утримуваних на «Admiral Graf Spee». За три дні він пустив собі кулю в голову34. Залогу панцерника було інтерновано в Аргентині.

Гітлер сприйняв новину про бій у гирлі Ла-Плати як удар по престижу Німеччини. Однотипний з «Admiral Graf Spee» панцерник «Deutschland» перейменували на «Lützow», щоб не дати приводу Royal Navy в майбутньому казати, що вони «знищили Німеччину».

До кінця 1939 року Британія втратила кораблів загальним тоннажем 422 тисячі тонн, з них 260 тисяч тонн на мінах. Прикрою несподіванкою стали німецькі неконтактні міни, що вибухали під дією магнітного поля корпусів суден. На такій у листопаді 1939 року підірвався новісінький крейсер «Belfast» (що зараз стоїть на вічній стоянці в Лондоні навпроти Тауера). На щастя, британським морякам вдалося схопити й знешкодити таку міну, поставлену німцями в гирлі Темзи. За місяць британські вчені винайшли спосіб нейтралізувати магнітне поле сталевих корпусів, а невдовзі також і спосіб розмінування поставлених мінних полів.

Німеччина втратила вдвічі менше суднового тоннажу, ніж Британія, але німецькі втрати становили 5 % флоту проти 2 % для британської сторони. У війні на виснаження це відігравало роль. У лютому 1940 року Гітлер дав наказ своїм підводним човнам топити без попередження будь-які судна, що прямують до акваторій під контролем Британії. Але цих підводних човнів було замало35, і вони могли діяти, спираючись лише на бази в Німеччині, під пильним наглядом Королівського флоту. Але ситуація мала ось-ось змінитися.