Читать книгу Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941 - Андрій Галушка - Страница 19

Однією з ключових у війні стала битва під Суомуссалмі, складова якої – битва за дорогу Раате (11 грудня 1939 року – 8 січня 1940 року). Для радянських військ було важливо наступати на Кумо, Салла, Суомуссалмі, щоб відрізати шляхи сполучення зі Швецією через Ботнічну затоку, і потім захопити залізницю в місті Оулу. Ці позиції вважалися одними з найбільш укріплених фінами, там дислокувалася армійська група Північної Фінляндії генерал-майора Вільйо Ейнара Туомпо. Прорвати їхню оборону було наказано 9-й армії комкора Духанова. Сто двадцять друга стрілецька дивізія мала наступати в напрямку Салли, а 163-тя стрілецька дивізія – в бік Суомуссалмі, через який був найкоротший шлях перетнути Фінляндію зі сходу на захід. Підтримувати ці сили мали 54-та гірська стрілецька дивізія та 44-та стрілецька дивізія ім. Щорса під командуванням комбрига Олексія Виноградова, перекинута з Київського військового округу.

Лижна частина фінської армії.

Карелія, грудень 1939 року

Фінське військове командування не очікувало, що Червона армія наступатиме непрохідними лісами, проте єдиним швидким способом досягнути Ботнічної затоки та вийти на лінію Оулу—Кемі був саме такий наступ. Радянські війська планували пройти цей шлях за 20 днів.

На початку грудня 1939 року 163-тя дивізія комбрига Андрія Зеленцова розпочала наступ з Ухти (Калевала) на Суомуссалмі.

Червоній армії в цьому секторі протистояла 9-та дивізія полковника Ялмара Сііласвуо. Фінські війська відступили до озера Кіантаяарві. Відступаючи з Суомуссалмі, фіни використали тактику «випаленої землі». 13—15 грудня 1939 року фіни перерізали зв’язок дивізії з її тилом на схід та південь. Потім і північний шлях було перекрито.

19 грудня 1939 року радянське командування віддає наказ перекинути 44-ту стрілецьку дивізію з напрямку по дорозі Раате південніше від Каяні. 26 грудня 1939 року радянська 163-та дивізія контратакувала від села Суомуссалмі на захід від Хулкуонніемі. Але 27 грудня 1939 року розпочалася фінська контратака, і Зеленцов вирішує відступати через озеро Кіантаяарві. У таких умовах Ставка віддає наказ вивести 163-тю дивізію з оточення під Суомуссалмі північніше в напрямку Юнтусранти. Відхід розпочався о 5-й ранку 29 грудня 1939 року. 163-й дивізії вдалося відійти з втратами 30 % її особового складу.

Червоне командування не зуміло вдало організувати спільні дії 44-ї та 163-ї дивізій, тому ці військові з’єднання стали легкою мішенню для оточення ворогом. Уся увага фінів тепер була сконцентрована на 44-й дивізії. Остання прибула на визначене місце дислокації лише 1 січня 1940 року. 5 січня 1940 року Сііласвуо вирішив розрізати сили 44-ї дивізії на частини. Виноградов вирішує розділити свої сили на дві частини – одна на чолі з майором Плюхіним мала прорватися вздовж дороги Раате, а інша, на чолі якої стояв сам командувач дивізії, мала виходити через ліси. Частина дивізії, якою командував Виноградов, вибралася до радянських позицій, в той час як колона Плюхіна була відразу вщент розгромлена фінами.

Танк Т-26, підбитий у боях на лінії Маннергейма.

Лютий 1940 року

Утрати 44-ї дивізії були катастрофічними: 1001 убитий, 1430 поранених, 2243 особи пропали безвісти. За провал операції Виноградова, а також начальника штабу полковника Волкова та начальника політичного відділу дивізії полкового комісара Пархоменка 11 січня 1940 року було розстріляно перед строєм солдат. Усього за кампанію Раате—Суомуссалмі фіни втратили 2700 убитими, Червона армія – за різними оцінками від 22500 до 27000 бійців. СРСР зазнав важких втрат у техніці. Було залишено або потрапило до рук ворога 43 танки, 1170 коней, 4822 гвинтівки, 106 станкових кулеметів, 29 протитанкових гармат і т. д.

Фінські перемоги на раатській дорозі та під Суомуссалмі показали, що Червону армію можна здолати незначними силами. Невеличке село в центральній Фінляндії стало символом боротьби фінських військ проти радянського агресора, про яке писали газети всього світу.