Читать книгу Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941 - Андрій Галушка - Страница 18

Наступ 7-ї армії тривав стрімко аж до середини грудня. Четвертого грудня 1939 року радянські війська вийшли до озера Сувантоярві, а 10 грудня 1939 року вже були на узбережжі Фінської затоки. У перший тиждень війни Балтійський флот захопив острови Тютарсаарі, Суурсаарі, Сейскарі, Лавансаарі у Фінській затоці. Після цього з’єднання ВМФ мали висадити десант силою однієї дивізії на територію між Виборґом і Хаміною, а також поблизу Койвісто. Висадка десанту розтяглася аж до середини січня 1940 року і зрештою була відкладена. Основними перешкодами були фінські батареї берегової оборони, опір яких не вдалося придушити, та відсутність відповідних кліматичних умов для проведення такого виду операцій. З 9 грудня 1939 року розпочалася блокада фінського морського узбережжя. Кліматичні умови, в яких доводилося вести дії, були вкрай особливі: зима 1939—1940 років виявилася напрочуд холодною. У Заполяр’ї температура досягала мінус 50 градусів Цельсія.

9 грудня 1939 року командування радянськими військами перейшло від Мерецкова, який став командувачем 7-ї армії, до Ставки (Сталін, народний комісар оборони СРСР Ворошилов, начальник Генерального штабу Червоної армії Шапошников, флагман флоту 2-го рангу, народний комісар ВМФ СРСР Ніколай Кузнецов). Одним із перших наказів Ставки було подвоєння чисельності 7-ї армії до 250 тисяч солдатів.

Для радянських військ стратегічним завданням було контролювати рудники на півночі Фінляндії після захоплення Петсамо та відведення основних сил артилерії для подальшої війни на морі й продовження наступу на південь. Фіни вважали за можливе в разі потреби пожертвувати Петсамо, зате вберегти сховища залізної руди. Загалом фінські війська прагнули зупинити радянський наступ, щоправда, ціною значних утрат. Після цих боїв ситуація на цій ділянці Лапландської групи стабілізувалася до кінця війни.

Радянські війська тричі намагалися взяти штурмом «лінію Маннергейма». Уперше це сталося 17—23 грудня 1939 року на західній частині Карельського перешийка. Тоді червоні спробували вдарити по центральній, найбільш уразливій ділянці в 12 км між Суммою та озером Муолааняарві. Невдалі спроби 24-ї стрілецької дивізії прорвати фінську оборону продовжувалися до кінця грудня. Генерал-лейтенант Гаральд Еквіст вирішує провести атаку на радянські позиції після нетривалого перепочинку. Розгром фінами радянських військ 23 грудня 1939 року увійшов у воєнну історію як «чудо Сумми».

На північ від Ладозького озера 8-ма армія, що наступала з Олонця, мала вийти на лінію Йоенсуу – Тохмаярві – Сортавала. Досягнувши цього рубежу, армія мала з’єднатися з силами 7-ї армії, яка була авангардом радянського наступу на Карельському перешийку, та вирушити північніше, до 9-ї армії. Проте фінські війська в грудні зупинили наступ 8-ї армії, потім на початку січня 1940 року оточили 18-ту й 168-му дивізії, створивши котел у районі Леметті, Уомаа на північному заході від Ладозького озера.