Читать книгу Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941 - Андрій Галушка - Страница 17

Формальним приводом до розгортання конфлікту став Майнільський інцидент. 26 листопада 1939 року відбувся артобстріл прикордонного села Майніла в Ленінградській області, внаслідок чого загинули 13 радянських військовослужбовців. СРСР стверджував, що саме фінська артилерія обстріляла радянські позиції, хоча насправді це здійснили сили 221-ї артилерійської дивізії Червоної армії. Спочатку радянська сторона пропонувала фінам відвести свої війська, які стояли занадто близько до кордону, на відстань 20—25 км. Після відмови фінів СРСР 29 листопада 1939 року розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією та денонсував пакт про ненапад.

Ранок 30 листопада 1939 року для фінської столиці розпочався бомбардуванням радянськими літаками. Тоді ж радянська 7-ма армія в складі 169 тисяч солдатів, 1286 гармат та мінометів, 1490 танків, 1000 літаків почала наступ на Карельському перешийку та на північ від Ладозького озера, підкріплений масованими артобстрілами фінської території. Перед 7-ю армією стояло завдання захопити фінські оборонні укріплення та вийти на лінію станція Хійтола – станція Антреа – Виборґ. Потім до них мали доєднатися сили 8-ї армії, що перебували на схід від Ладозького озера, і разом наступати на Лахті, Хювінкяя та Гельсінкі. Радянським військам протистояли ІІ армійський корпус генерал-лейтенанта Гаральда Еквіста на заході Карельського перешийку та ІІІ корпус на сході під командуванням генерал-майора Еріка Гейнріхса.

З початком воєнних дій фінський президент Калліо передав частину своїх конституційних повноважень Маннергейму. 1 грудня 1939 року було утворено новий коаліційний уряд на чолі з Рісто Гейккі Рюті, колишнім керівником Банку Фінляндії. Воєнний кабінет у надскладних умовах зумів консолідувати фінську націю на боротьбу з ворогом. Із 2 грудня Маннергейм зі своєю Ставкою переїхав до Міккелі.

Знищена колона 44-ї дивізії Червоної армії коло Раате.

Січень 1940 року

У Терійокі (Зеленогорськ) було утворено народний уряд Демократичної Республіки Фінляндії з прем’єром Отто Вілле Куусіненом, фінським комуністом-утікачем, що запевняв Сталіна у швидкій перемозі та звільненні фінів від влади буржуазії. Спочатку така заманлива пропозиція була зроблена ще 13 листопада 1939 року іншому фінському комуністу Арво Туомінену, що мешкав у Стокгольмі, але той відхилив її. Дії Куусінена було узгоджено ще 23 листопада 1939 року. Згідно з планом Кремля, Виборґ мав бути захоплений через 4 дні, а Гельсінкі – 21 грудня 1939 року. Першим документом маріонеткового уряду, підписаним уже 2 грудня 1939 року в Москві, був договір про взаємодопомогу та дружбу з СРСР, де йшлося про надання збройної підтримки проти уряду в Гельсінкі. І армійський корпус Фінської народної армії було сформовано в Терійокі 1 грудня 1939 року чисельністю 5775 осіб, проте значної участі в боях він не брав. Мрії Куусінена повернутися до Гельсінкі на вершині політичного Олімпу не увінчались успіхом. СРСР 25 січня 1940 року вже остаточно визнав легітимним урядом Фінляндії уряд у Гельсінкі.

Після початку радянської агресії фінський уряд прагнув заручитися в боротьбі проти СРСР підтримкою світової громадськості. 3 грудня представник Фінляндії в Лізі Націй, колишній міністр закордонних справ Ейно Рудольф Вольдемар Холсті запропонував скликати Раду цієї організації 9 грудня 1939 року й Асамблею 11 грудня 1939 року задля вирішення питань радянської агресії проти своєї країни. СРСР 14 грудня 1939 року було виключено з Ліги Націй.