Читать книгу Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941 - Андрій Галушка - Страница 7

Німецький тил під час цієї планованої кампанії в дипломатичному аспекті був захищений «Договором про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною», укладеним 28 вересня 1939 року. Уряди держав-агресорів поспішили зафіксувати новий кордон «на території колишньої Польської держави», зазначивши, що державною реорганізацією територій на схід від лінії нового кордону займеться СРСР, а на захід – Німеччина. Відкидалося «будь-яке втручання третіх держав» у новий статус цих територій і було заявлено, що цей договір стане «надійним підмурком у подальшому розвитку дружніх відносин» між нацистською і більшовицькою державами. До угоди, як і до попереднього пакту Молотова—Ріббентропа, додавалися кілька секретних протоколів, що погоджували можливість переселення етнічних німців із новозагарбаних СРСР територій до Німеччини, передавали Литву зі сфери німецьких інтересів до радянської (цим повністю розв’язавши Сталінові руки для дій з підпорядкування держав Балтії, оскільки за секретним протоколом до пакту Молотова—Ріббентропа Естонія та Латвія вже відійшли до сфери його інтересів), а також про недопущення «жодної польської агітації» та про координацію дій у придушенні польського визвольного руху.

Червона Армія входить до Львова.

22 вересня 1939 року

Ріббентроп та Молотов ствердили: «Німецький уряд і уряд СРСР… висловлюють думку про те, що закінчення нинішньої війни між Німеччиною з одного боку й Англією та Францією з іншого буде в інтересах усіх народів». А відповідальність за продовження війни покладалася на супротивників Німеччини. Якщо вони не підуть на мир, ішлося в заяві, між Москвою і Берліном відбудуться «консультації».

«Державні перетворення» території розтрощеної Польщі не забарилися. На заході наказом Гітлера від 8 жовтня 1939 року Німеччина анексувала Познанське, Поморське, Лодзьке, частково Келецьке і Варшавське воєводства з населеням близько 9,5 мільйона осіб. Було створено нові ґау (області) Німецького Райху: райхсґау Позен із центром у Позені (Познані), Вартеґау з центром у Лодзі, перейменованій на Літцманнштадт, райхсґау Данціґ-Вестпройсен із колишнього «Вільного міста» і також колишнього «Польського коридору». Польськими територіями було розширено ґау Східної Пруссії та Сілезії. 12 жовтня 1939 року Гітлер створив Генерал-Губернаторство для окупованих польських територій (із 18 вересня 1940 року воно стало називалося «Генерал-Губернаторство Німецької імперії») із центром у Кракові.

На схід від нового кордону в жовтні 1939 року інша імперія гралася в демократію. Пройшли вибори до Народних зборів Західної України й Західної Білорусі. За сталінською конституцією 1936 року, «на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні». При цьому всі політичні партії було заборонено з моменту червоної окупації, а обраних НКВС кандидатів у депутати було оголошувано на «зборах виборців». На виборчих дільницях за ходом виборів наглядав той самий НКВС, бюлетені видавали із заздалегідь поставленими відмітками на користь затверджених кандидатів. 28 жовтня 1939 року в Білостоку та Львові обидва псевдопарламенти, «висловлюючи волю величезної більшості населення, проголосили Радянську владу на звільненій землі» і звернулися до Верховної Ради СРСР з проханням «возз’єднати» Західну Україну з Українською РСР і Західну Білорусь з Білоруською РСР. На початку листопада 1939 року сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову «про прийом Західної України і Західної Білорусі до складу Радянського Союзу і возз’єднання їх з Українською та Білоруською Радянськими Республіками». Місто Вільно (населене переважно поляками та євреями, але яке литовці вважали своєю історичною столицею й не визнавали його інкорпорації до Польської республіки на початку 1920-х років) СРСР широким жестом передав Литві, яку, за угодою з німцями, він розглядав як свою власність у будь-якому разі.

Радянські й німецькі офіцери в Бресті.

Кінець вересня 1939 року