Читать книгу Курячий бульйон для душі. 101 історія про кохання - Джек Кэнфилд - Страница 10

Роздивляючись наші весільні фотографії, я завжди посміхаюся. Я пригадую хлопця, якого одного дня сорок сім років тому мій брат привів додому на вечерю. Це було не кохання, а ненависть із першого погляду.

Уперше я познайомилася з ним за кілька тижнів до цього. Усе почалося з телефонного дзвінка до директора моєї школи. Я навчалася у випускному класі й після школи працювала в місцевому ресторані (моя освітня програма передбачала таку роботу).

Того дня я не мала працювати, але місіс Кей (власниця) зателефонувала й залишила повідомлення, що я повинна вийти на заміну однієї офіціантки. М’яко кажучи, місіс Кей була не найприємнішою людиною. Вона навіть не запитала, чи можу я вийти, просто сказала: «Бути о 16-й годині». Прогул міг вплинути на мої бали в атестаті, тому я не могла відхреститися від цієї незапланованої зміни.

Моя мама була справжньою наглядачкою, тому я опинилася в скрутному становищі. Мама чекала мене вдома відразу після занять (я мала допомогти їй приготувати вечерю для всієї родини). Я намагалася зателефонувати мамі на роботу й попередити, що плани змінилися, але до неї не можна було додзвонитися. На жаль, на той час не було голосової пошти. Якщо я не попереджу маму про зміну у своєму робочому розкладі, то мені це так не минеться. І якщо я не передам їй повідомлення, то мене буде покарано, незважаючи на виправдання.

Місіс Кей ніколи не дозволяла працівникам користуватися телефоном у робочий час, і я розуміла, що вона не поступиться своїми правилами, хоча це через неї склалася така ситуація. Мені було потрібно заправитися, тож я вирішила спробувати ще раз зателефонувати мамі із заправки. У тата був рахунок у місцевій заправці «Shell», і я могла б там заправитися, а Ед (власник) зняв би кошти з татового рахунку.

Побачивши на заправці замість Еда незнайомця, я здивувалася. Хлопець певною мірою фліртував зі мною: довго заливав у бак бензин, мив лобове скло, перевіряв мастило тощо. Я щосили намагалася змусити його лише заправити автівку і забути про інші послуги, але він продовжував справляти на мене враження. Я намагалася бути ввічливою, але останнім, про що думала тоді, був флірт із незнайомим хлопцем. Він становив серйозну загрозу для моєї роботи і мого завтрашнього побачення на танцях, якщо мене буде покарано.

Зрештою я сказала йому: «Послухайте, містере, я страшенно поспішаю. Мені потрібно на роботу. А тепер, будь ласка, запишіть бензин на рахунок мого батька до книжки рахунків Еда». Звичайно ж, це призвело до ще більшої затримки, бо хлопець наполягав, що й гадки не має, де ця книга. Тому мені довелося зайти всередину й дістати книжку. Я подумала, що він трохи недорозвинутий. Червона книжка рахунків лежала саме там, де я сказала, за стійкою.

Наступною моєю великою помилкою було попросити в нього десять центів для таксофону й також записати це на татків рахунок. Боже праведний! Він почав читати мені лекцію про позичання грошей у незнайомця й верзти іншу маячню. На той час я вже була розлючена й вилетіла вихором із заправки, поспішаючи на роботу. Я вирішила поговорити з місіс Кей, аби вона дозволила мені скористатися телефоном у приміщенні ресторану.

Зрозуміло, що, затримавшись на заправці, я спізнилася на роботу, а місіс Кей відхилила моє прохання подзвонити з ресторану. Ба більше: вона також сказала, що я маю лишитися допізна і ще й поприбирати. Коли опівночі я повернулася додому, мама була розлючена і, як я й боялася, мене було покарано. Нечемний незнайомець зруйнував моє життя. Я щиро сподівалася, що більше ніколи в житті його не побачу.

Як навмисне, кілька тижнів по тому мама зателефонувала мені, коли я була в школі, і попросила купити додатковий фунт фаршу, бо до нас на вечерю прийде гість. Для мене в цьому не було нічого дивного, але я була зовсім спантеличена, коли того вечора мій брат прийшов зі своїм новим другом Ґеном, який виявився тим хлопцем із заправки. Я була така розлючена, що хотіла заховатися на кухні, але правила етикету не дозволили мені цього зробити.

Коли вечеря скінчилася, Ґен вибачився за всі незручності, які мені спричинив. Потім він став постійним гостем у нашому домі. Настав випускний вечір, ми з моїм хлопцем розійшлися, і Ґен зголосився бути моїм кавалером. З ненависті з першого погляду вийшла історія кохання, результатом якої є сорок один рік щасливого шлюбу й троє чудових дітей. Звичайно, я переконалася, що Ґен не такий уже й поганий.

Крістін Троллінгер