Читать книгу Курячий бульйон для душі. Думай позитивно. 101 історія, що мотивує - Джек Кэнфилд - Страница 11

Кожен, хто добре мене знає, майже напевно назве мене оптимісткою. Я вірю в силу надії й у те, що в найскладніших обставинах можна знайти щось позитивне. Мій оптимізм походить від сильної особистої віри в люблячого Бога, який, на мою думку, дуже зацікавлений у найменших подробицях наших життів, а не тільки у «великих справах». Також я вірю, що на все є своя причина і, якщо ми триматимемо думки й душі відкритими, наш невидимий Господь часто ставатиме видимим, іноді в дуже кумедні способи!

Попри це, навіть оптимісти можуть тимчасово втрачати надію. Зі мною таке сталося одного надзвичайно холодного й похмурого січневого дня. Я почувалася змученою через болісні випробування, на які натрапила у своєму житті. Шлюбні і фінансові проблеми поєднались із проблемами зі здоров’ям, створивши ураган емоцій, що загрожував знищити мій дух. Я почувалася роздратованою, розчарованою, обтяженою й віддаленою від Господа. Здавалося, погода відбивала мій настрій – сіре небо не пропускало жодного сонячного променя. Гаруючи на роботі, я не могла позбутися відчуття безнадії й відчаю.

Приблизно посеред дня я вийшла з роботи на ланч. Досі не маючи песимістичних і негативних відчуттів, я помітила, що на коротеньку мить вийшло сонце. Я задумалася про своє негативне ставлення й нагадала собі, що сама відповідаю за стан своєї душі. Якщо я не здатна ігнорувати біль, то можу або зациклитися на негативі, або змінити думки на позитивніші. Хоч я усвідомлено зізналася собі в цій правді, однак відчула, що не здатна змінити свої думки, тому схопилася за кермо й почала відверто та щиросердно молитися:

– Господи, – закричала я, відчуваючи, що в моїх очах застигли сльози, готові хлинути, – де ти? Не хочу так почуватися, але сьогодні я нещасна й утратила всяку надію. Будь ласка, забери мене з цього темного, похмурого місця!

Я зупинилася на червоний знак світлофора й подивилася на автівку, що їхала просто переді мною. Мою увагу привернув номерний знак, на якому було написано «SUNZOUT»19. На моєму обличчі одразу заграла усмішка. Це було наче нагадування від Господа, що сонце, зрештою, сяє, а посеред найтривалішої, найтемнішої, найхолоднішої зими це вже благословення. Однак потім я поглянула на автівку, що стояла паралельно до першої. На номерному знаку цієї машини було написано «GROUCH»20. Прочитавши два номерні знаки по черзі, я сказала вголос: «СОНЦЕ СЯЄ, БУРКОТУХО». Тепер моя усмішка стала ще більшою – і я засміялася! Два різні номерні знаки поряд миттєво зміцнили мою попередню переконаність у тому, що я сама можу вибирати свій шлях попри всі обставини. Я прийняла свідоме рішення вибрати позитивне ставлення й відчула, як мій дух і настрій підносяться.

Повернувшись на роботу, я розповіла цю історію кільком колегам, які щиро посміялися, коли я назвала те, що сталося, «повідомленням із небес». Того дня я зрозуміла, що, коли ми геть позбавлені мужності, щоб вивести себе з негативного стану, допоможе лише молитва!

Джулі Е. Гейвенер