Читать книгу Курячий бульйон для душі. Думай позитивно. 101 історія, що мотивує - Джек Кэнфилд - Страница 15

Мені було сорок сім, і я вважала себе абсолютно здоровою! Якщо казати про оптимізм, то я взагалі була щасливиця! Моя кар’єра стрімко йшла вгору, діти успішно почали свій шлях, і я обожнювала всі робочі поїздки, яких було багато. В університеті я вивчала дієтологію і споживала те, що вважали здоровою їжею, – багато курятини й риби та нежирні молочні продукти. Я була в найліпшій фізичній формі за все своє життя, маючи лише невеликий артрит, на який, як мені казали, хворіють усі після тридцяти. У тридцять три роки я почала щодня бігати, з’ясувавши, що від цього я просто в захваті! Отже, тоді я бігала вже чотирнадцять років і навіть брала участь у кількох марафонах.

Однак я не знала, що моє життя мало перевернутися догори дриґом. Того ранку в дýші я знайшла у грудях невеликий вузлик. Я одразу пішла до лікаря, але той лише зауважив: «О, ви занадто молоді для раку грудей». Проте він зробив мамограму «просто для впевненості». Результат був «негативний», – як виявиться потім, хибнопозитивний: через щільні тканини молочної залози тоді не знайшли жодних порушень. Мені сказали щороку проходити обстеження. Наступного року – той самий результат. Однак на третій рік пухлина була дуже помітна й мала розмір м’ячика для гольфу! Шокований лікар призначив негайну біопсію. Діагноз – інфільтративний протоковий рак, інвазивна форма раку, яка вже поширилася по тілу, про що свідчили метастази в моїх кістках, пухлина в легені й підвищений уміст печінкових ферментів!

Я була така приголомшена й не могла в це повірити, тому звернулася до другої, третьої і навіть четвертої думки23. Кожен лікар підтверджував діагноз, але ніхто не міг спрогнозувати, скільки мені лишилося: три місяці чи три роки, – усі лише казали, що все «погано». Медики рекомендували стандартну хіміотерапію, опромінення й тамоксифен24. Я не могла повірити, що тіло зрадило мене в такий спосіб! Адже я все правильно робила, щоб бути здоровою.

Мені призначили хіміотерапію, але я до смерті боялася йти цим шляхом. Я почала шукати альтернативні варіанти, будь-яку допомогу, що завгодно – я не хотіла помирати! Саме тоді знайшла крихітне газетне повідомлення на три рядки: «Шукаємо жінок із раком грудей для участі в дослідженні залежності раку від дієти». Я побігла до телефона і, набравши номер, одразу натрапила на лікаря. Він сказав: «Беріть свою медичну картку й негайно приходьте до мене в офіс».

– Гм-м-м, – видав лікар, подивившись на результати моїх лабораторних аналізів. – Знаєте, ваш рівень холестерину – 236: ви так само можете померти від серцевого нападу, як і від раку.

Мене шокувало те, що відбувається, – рак, артрит, а тепер хворе серце? На Бога, я ж марафонка! Це не трапляється з такими людьми, як я! Лікар сказав:

– Не хвилюйтеся, усе можна змінити й усього можна уникнути. Змініть дієту – і ви знизите рівень холестерину, а це, своєю чергою, знизить ризик серцевого нападу й поверне розвиток раку у протилежному напрямку. Щоб довести, що допомогла саме дієта, вам не потрібні хіміотерапія чи опромінення. Усе дуже просто – приберіть зі свого раціону всі продукти та жири тваринного походження. Ваша дієта міститиме рослинні продукти: фрукти, овочі, цілозернові та бобові.

Жодного «переходу» – менш ніж за дві години я стала веганкою!

Виявилося, що дієти дивовижно легко дотримуватися. Власне, мені й раніше подобався коричневий рис, цілозерновий хліб і вівсянка; лише довелося замінити курку, рибу й молочні продукти на овочі та фрукти, вилучити з дієти всі олії.

Моє тіло одразу ж відповіло. Наступного ранку я виявила, що, сама того не усвідомлюючи, усе життя його засмічувала. Тепер я знаю, що таке «нормальна» дієта.

Коли я прийшла до свого онколога, то розповіла йому, що роблю. Він відповів, що дієта не має нічого спільного з моїм раком молочної залози і що зі свого нового веганського раціону я не зможу отримати достатньої кількості білка, кальцію та основних жирних кислот. Подумки я все занотувала, щоб спитати про це у свого нового лікаря. Крім метастазів у кістках, кістки ще й дуже боліли, а ліки не допомагали. За місяць метастази набагато зменшилися, а за три місяці зникли, як і біль у кістках. Проте рентгенограма грудної клітки досі показує інкапсульовану пухлину в моїй лівій легені. За двадцять вісім років вона не виросла, а мої печінкові ферменти зараз у нормі.

Під час того мого сум’яття я випадково побачила по телевізору «Ironman Triathlon»25. Я була вражена від побаченого й подумала: «Я МУШУ це зробити!» Я подивилася заплив на 2,4 милі, заїзд на велосипеді по шосе на 112 миль і марафонський забіг на 26,2 милі. Я знала, що впораюся з марафоном, і подумала, що плавання та велосипеди просто будуть вишенькою на торті. Тоді до мене дійшло: у мене РАК, та й, зважаючи на всі ті молоді тіла, у сорок сім років я застара для цього. Однак потім зрозуміла, яку можливість отримала: дієта СПРАВДІ впливає на рак, і я зможу показати людям, що можна пройти крізь найтяжче змагання у світі, дотримуючись веганського раціону й маючи досить похилий вік для таких навантажень! Збуджена від такої можливості, я записалася до двох бігових клубів, найняла тренера з плавання, відвідувала велосипедні курси й була одержима тренуваннями з усіх трьох видів спорту. Тренуючись щодня, я бачила дивовижний прогрес у своїй швидкості та витривалості. Ба більше, мені сподобалося тренуватися, коли я переконалася, що зможу досягти своєї найамбітнішої мети – стати «Залізною людиною».

Однак довелося докласти чималих зусиль, адже переді мною було завдання, якого раніше ніколи не виконувала. Перетнувши фінішну лінію свого першого «Айронмена», я відчула невимовні емоції – суміш радості, розкутості, приємного збудження й цілковитої втоми. Більше я не могла ступити ані кроку.

Після діагнозу в 1982 році я ще шість разів брала участь в «Айронмені», пробігла шістдесят сім марафонів, виграла приблизно тисячу золотих медалей, серед них вісім золотих медалей чемпіонату для літніх людей, стала володарем титулу «Одна з десяти найспортивніших жінок Північної Америки». Мій фітнес-вік – п’ятдесят два роки, хоча мені зараз сімдесят п’ять.

В обох сімейних лініях у нас були захворювання на остеопороз, тому я стежу за щільністю кісток і щоразу помічаю, що вони все міцніші. Очевидно, дієта дає мені достатньо кальцію. Також я була приємно здивована, коли зник мій артрит. Тепер на своєму регулярному тренуванні я відпрацьовую маленький щоденний тріатлон. Як вам таке? Сімдесятип’ятирічна тріатлоністка! Ніколи не думала, що моє життя зробить такий чудовий виверт, і вдячна, що вчасно дізналася про позитивний вплив дієти на здоров’я.

Ось як перетворити ракові лимони на лимонад для «Залізної людини».

Докторка Рут Гайдріх