Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 20

Тоне місяць у духмяній піні

Весняних задумливих садів.

Хоч за віком давні, але нині

Вони якось зовсім молоді…

Все буяє, все цвіте довкола

В ці, юнацькі ще, весни часи.

І, здається, не було ніколи

На землі чарівніше краси…

Я з весною разом молодію,

Кров у скронях гучно стугонить.

Перенести б, не лише у мріях,

На роки цю чудодійну мить.