Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 5

Я хочу в ліс – як до земного раю,

В хатинку з терпким запахом сосни,

Туди, де весну серцем відчуваю

І де завжди солодкі й світлі сни.

Де день і ніч весною вже сповиті,

І вечір з ранком схожі, мов брати.

Ліс весняний… Чи краще є щось в світі?

Ми – світ один з ним, а не два світи.

Я розчинюся в світанковій тиші

І соком піднімусь до верховіть,

Де гілочка в рожевім небі пише:

«Прийшла весна, і варто далі жить!»