Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 4

Початок свій усе у світі має:

Життя, ріка… навіть шкільний урок.

Тому й не дивно, що не уявляю

Весни початок, але… без жінок.

Якщо не жінка весну народила,

То звідки сонце, й сині небеса,

І ця шалена життєдайна сила,

Ця неземна, чаруюча краса?

Не можна жінку й весну роз’єднати

«Творцям» в угоду нашого буття.

Весна одвічна, як і жінка-мати.

Вони дарують нам усім життя.

Хай політичні вітри десь там віють,

Та облітають ваші береги.

Ви – наші весни, щастя і надія.

Зі святом вас, кохані й дорогі!