Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 3

Ніч світла і якась казкова,

Хоча й не світять ліхтарі,

Та місяця великий човен

Пливе по небу угорі.

Серед зіркового намиста

Шукає нові береги

І заливає сяйвом чистим

Все, наче повінь, навкруги.

Далеко він від цього світу,

Тому й не може зрозуміть,

Як можуть люди в ньому жити

І так страшенно не любить…