Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 8

Похмурий день, похмура ніч…

Я знов з думками віч-на-віч.

Вони, як зграя вовкулак,

Щоніч готові до атак,

Щоб на шматки порвати сни…

Ніщо їм радощі весни,

Її вже впевнена хода

І життєтворная вода,

Що так піднесено співа

Надії, з року в рік, слова

І обіця щасливі дні…

Чи то здається так мені?

Думки похмурі розжену

І буду слухати весну…

Й до вас нехай приходять сни.

Співзвучні з піснею весни.