Читать книгу Оріон Золотий. Театр (збірник) - Иван Драч - Страница 3

Читачу мій! Тобі – мої слова.

Які мої і не мої, читачу.

Та ними розквітає голова,

У них живу – і розкошую, й плачу!

У кожного з нас вчитель є, читачу,

Усі ми – тільки учні й вчителі.

Усі ми у добрі своїм і злі

Несем чийсь холод чи любов гарячу.

Я вперше так пишу, де нагість слів

Така газетна і така солона,

Де клекіт буднів клекотом орлів

Мені рідніший притчі Соломона.

О вири виховання! О нурти

Педагогічні, о академічність!

Ти не січи з своєї висоти,

Хоч меч – нагий, та у меча – двосічність…

Я просто намагався шал думок

Подати в слові й повести сюжетом —

Це шал морський чи висохлий струмок?

Тож будь з поетом! Будь мені з поетом!