Читать книгу Світло, яке ми втратили - Джилл Сантополо - Страница 15

Іноді ми ухвалюємо рішення, які здаються правильними, але потім, коли озираємось назад, стає зрозуміло, що вони були очевидно помилковими. Деякі рішення є правильними навіть у ретроспективі. Усупереч тому, що кожен казав мені не робити цього, і навіть знаючи, що станеться потім, я досі щаслива, що переїхала до тебе того засніженого січневого дня.

– Він же сказав тобі, що хоче поїхати, – провадила Кейт, щойно ми вмостилися на м’яких кріслах у нашому куточку для сніданків, поставивши чашки з кавою на столик.

– Але дата ще не визначена, – сперечалася я. – У нього ще немає роботи, а щоб знайти її, може, знадобиться багато часу. Та навіть якщо він влаштується, хтозна, чи довго це триватиме? Він може поїхати на невеликий проміжок часу, а потім повернутися.

Кейт подивилася на мене поглядом, який, думаю, практикує на партнерах у своїй юридичній фірмі. Погляд, що промовляє без слів: «Чи ти чуєш себе? Очікуєш, що хтось у це повірить?»

– Навіть якщо він отримає роботу наступного тижня, – сказала я, – навіть якщо він буде відсутній роками, я хочу провести з ним якомога більше часу, доки він не поїде. Я про те, що кінець світу може настати вже завтра. Або ж я можу потрапити під вантажівку і померти в четвер, через тиждень. Я хочу жити теперішнім.

– Лу, – промовила Кейт. Вона пробігла пальцями по срібному намисті від «Tiffany», яке подарував їй Том. Вона щодня вдягала його. – Проблема в житті сьогоденням сама собою вже означає, що ти не будуватимеш планів на майбутнє. А ймовірність того, що завтра настане кінець світу або ти потрапиш під вантажівку, дуже мала. Імовірність того, що Ґейб влаштується на роботу за кордоном і розіб’є тобі серце при цьому, надвелика. Я просто намагаюся допомогти тобі зважити всі ризики. І менш ризикованим буде залишитися жити зі мною.

Захищати свій вибір від усіх виявилося важко. Схожа розмова була в мене з мамою попереднього вечора. А з братом Джейсоном – за кілька днів до цього. Алексіс погодилася з моїм рішенням, але навіть я знала, що з-поміж усіх моїх друзів вона мала найсумнівніший світогляд. Я втратила рахунок кількості чоловіків, із якими вона переспала через свій девіз: «А чому б і ні, хай йому грець».

– Річ у тім, Кейт, – сказала я, – що я вже готова до всього, житиму з Ґейбом чи ні. Отже, можу розважатися, доки він тут.

Кейт на мить притихла, потім нахилилася й обійняла мене.

– О, Лу, – промовила вона, – я люблю тебе, незважаючи ні на що, але… подивимось, чи зможеш ти знайти спосіб укрити своє серце захисною плівкою. У мене погане передчуття.

Кейт, звичайно, мала рацію. Але в ту мить я нічого не могла вдіяти, щоб змінити траєкторію: мою, твою, нашу. Я наполягала на своєму рішенні. І навіть зараз підтримаю його. Я ніколи не почувалася настільки живою, як у ті п’ять місяців, коли ми мешкали разом. Ти змінював життя, Ґейбе. Я рада, що ми зробили той вибір. Свобода волі всупереч долі.