Читать книгу Світло, яке ми втратили - Джилл Сантополо - Страница 22

Уранці перед церемонією я зробила пишну зачіску, уклавши волосся хвилями, нафарбувалася, використавши тонни рідини для підведення очей, туші для вій і червоної помади, яка була майже в тон до моєї сукні. Коли я вдягла шовкове обтисле вбрання, то відчула себе чарівною. І схвильованою. Наче все, заради чого я працювала ще з коледжу, справді було цього варте.

– Розум і врода, – промовив ти з півусмішкою, коли побачив мене.

– Ти також нівроку, – відповіла я.

Ти був в однорядному смокінгу з жилетом і краваткою, свої кучері приборкав за допомогою якогось гелю, що його використовував лише при найважливіших нагодах. Завдяки тому гелю ти пахнув так, наче щойно вийшов із салону краси. Іноді, коли я проходжу повз когось із таким же ароматом, цей запах повертає мене до того дня. Навіть тепер. Чи траплялося колись таке з тобою? Чи ти колись стрімко повертався в минуле через аромат, який нагадував тобі мене?

Того дня, коли ми прямували до Рокфеллерського центру[11], коли зустрілися з моїми колегами й зайняли свої місця, можу сказати, що твої думки були далеко. Ти аплодував із секундним запізненням після решти присутніх. Дивився на мене, закусивши нижню губу – із цим виразом ти завжди обмірковуєш щось серйозне, знову й знову прокручуючи думки. Що саме коїлося тоді у твоїй голові?

А потім оголосили нашу номінацію – і ми виграли! Я ледве могла дихати. Повітря було наповнене радістю. Я уявила, як церемонію дивляться мої батьки й обоє плачуть, а тато вдає, що не розкис. Уявила, як Джейсон із подивом вигукує, а Кейт щиро радіє. Філ висмикнув мене на сцену разом із рештою команди, і я стояла поруч із ним, коли він виголошував промову. Я усміхалася так широко, що відчувала, як розтяглися щоки. Я дивилася просто на тебе серед глядачів, прагнучи розділити своє щастя з тобою, але твої очі були скляні. Ти навіть не глянув на мене. На мить я запитала себе, що коїться, але ми почали розвертатися та спускатися зі сцени, а коли я повернулася на своє місце поруч із тобою, ти ніжно поцілував мене і сказав: «Я кохаю тебе».

Потім ми відривалися на вечірці, п’яні від адреналіну переможців. Ми танцювали, пили, сміялися, ти перемовлявся з дружинами, хлопцями та нареченими моїх колег. Але можу сказати, що тебе там увесь цей час насправді не було.